49_knyha-259-449

370 РОЗДІЛ VII.
соціальними протестами галицьких селян і робітників. Водночас розгорталася робота
з організації українського національного життя: стабільно діяла мережа освітніх,
культурних, наукових установ, кооперативів тощо.
Вагомі здобутки українського руху в Галичині в обстоюванні національних здобутків
українців, досягнуті наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., свідчили про набуття
ним загальноукраїнського характеру. Внаслідок цього тогочасні українські діячі
вважали Галичину «українським П’ємонтом».
Зі статті М. Грушевського «Український П’ємонт»
у журналі «Украинский вестник» 28 травня 1906 р.
«У міру того, як національний український рух у Галичині міцнів і з
стадії наївного романтизму переходив до вирішення завдань культурного,
соціального і політичного розвитку народу, літературна і громадська
українська діяльність, що велась у ній місцевими й українськими силами
Росії, набуває все більше значення для всіх українських земель. В останнє
десятиріччя ХІХ ст. Галичина, незважаючи на власні доволі важкі умови
національного і економічного існування, стає центром українського руху і
щодо українських земель Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створювалися
і вдосконалювалися засоби національного культурного та політико-громадського
відродження українського народу»
II
1. Що таке П’ємонт? Яку роль він відіграв в італійському національному відродженні?
2. У чому, на думку М. Грушевського, полягають можливості Галичини
відіграти роль «українського П’ємонту»
На початку ХХ ст. українсько-польські відносини в Галичині загострилися.
Протистояння викликало насамперед селянське питання, боротьба за університет,
проведення виборчої реформи та надання українським землям автономії у складі
Австро-Угорщини.
IIЯкі завдання перед собою ставив український рух в Галичині?