Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини у другій половині ХІХ ст.<br />
277<br />
австрійські володіння було визначено<br />
як автономні краї з власними<br />
представницькими органами —<br />
сеймами, хоч і з обмеженими повноваженнями;<br />
• після поразки від Пруссії Австрія вже<br />
не сприймалася як німецька держава<br />
і стала об’єднанням 11 націй чи їх частин,<br />
жодна з яких не становила більшості.<br />
Відень у ХІХ ст.<br />
Аби не допустити неконтрольованого розвитку подій, у 1867 р. було укладено<br />
угоду, що містила австро-угорський компроміс, внаслідок якого Австрійська імперія<br />
перетворилася на дуалістичну Австро-Угорську монархію. Імперію були розділено<br />
на австрійську — Цислейтанія (крім інших земель до неї ввійшли українські землі<br />
Галичини й Буковини) та угорську — Транслейтанія (крім інших земель до неї<br />
ввійшло Закарпаття) частини. Австрійську частину монархії переділили на автономні<br />
коронні краї, утворення яких було довільним і закладало протистояння двох<br />
чи декількох націй. На лавіруванні між різними інтересами, на протистоянні націй,<br />
в якому імперський центр виступав як арбітр, і базувалася влада австрійського<br />
цісаря. Це була суттєва зміна базового державотворчого принципу — централізм<br />
поступався місцем федералізму. Найбільшим з коронних країв зі столицею Львів<br />
було королівство Галичини і Лодомерії з великим князівством Краківським і князівствами<br />
Освенцимським і Заторським, до якого входили Східна Галичина і Північна<br />
Буковина (тимчасово) з переважно українським населенням.<br />
Щодо Галичини австро-угорський компроміс було<br />
доповнено австро-польським, який намітився ще в роки<br />
реакції, а перші його реальні плоди проявились у перші<br />
роки конституційних реформ. У 1860 р. міністром внутрішніх<br />
справ Австрійської імперії призначили поляка<br />
Агенора Голуховського. Він, коли ще був намісником у<br />
Галичині, доклав усіх зусиль для встановлення польського<br />
домінування в краї. Систему виборів до Галицького<br />
сейму було влаштовано так, що поляки одразу отримували<br />
більшість. За умов компромісу намісник Галичини<br />
обов’язково мав призначатися з польських аристократів<br />
Агенор Голуховський<br />
(у 1866 р. ним знову став А. Голуховський), а у Відні<br />
польські інтереси мав захищати міністр у справах Галичини. Вся соціальна, економічна<br />
та освітня політика була спрямована, насамперед, на задоволення польських<br />
інтересів. Польську мову офіційно запровадили в адміністрації, судочинстві, органах<br />
самоуправління, Львівському та Ягеллонському університетах.
Change language