Сахарный диабет - Новая Медицина Тысячелетия

ИСТОРИЯМЕДИЦИНЫИСТОРИЯМЕДИЦИНЫПортрет барона Ларре, головного хірурга в єгипетському поході, 1810Жироде де Русі Триозон Анн-Луї (Anne-Louis Girodet de Roussy-Trioson, 1767–1824)Наукова спадщина Ларрея дуже велика.“Все дивовижно в цій людині, в його незвичайномужитті, – писав один з його біографів,– але найбільше вражає те, як вінміг, беручи участь у стількох війнах і походах,так багато написати”.Впродовж 1812–1817 років вийшли у світп’ять великих томів його відомих “Мемуарівз військової хірургії та про кампанії”. У ційвеликій праці цікавий історичний опис наполеонівськихпоходів переплітається з багатющимиклінічними та епідеміологічнимиматеріалами.У 1821 році з’явилося “Зібрання мемуарів зхірургії”, присвячене активному припіканнюв хірургії та лікувальному застосуванню китайськихі японських ліків, тобто його пошукив лікуванні поранених простягалися відфізіотерапії до методик східної медицини.Протягом 1829–1832 років Ларрей опублікував4 томи “Клінічної хірургії з переважнимвикладом матеріалів з військово-польовоїхірургії” за спостереженнями свого40-річного військово-хірургічного досвіду.Описи оригінальних способів операцій –вичленення руки разом з лопаткою, вичлененнястегна – принесли йому світову славуі стали поштовхом до більш сміливого запровадженняцих операцій.Військовим подіям між Францією та Росією“головний хірург великої армії” присвятивчетвертий і п’ятий томи “Мемуарів звійськової хірургії та про кампанії”, де Ларрейяскраво показав роль, яку зіграли хвороби,голод і холод в дезорганізації та загибелінаполеонівської армії. Від швидких,великих переходів поганими дорогами, черезпогане продовольче постачання в солдатіврозвинулась втомлюваність та шлунково-кишковіхвороби. Є там рядки, щоприсвячені пораненим російської армії.“…У Вітебську, в покинутих будинках булозабуто або покинуто до 350 найбільш тяжкопоранених росіян. Я знайшов їх лише на4-й день. Важко описати, який жахливийвигляд мали ці нещасні. Вони лежали набрудній соломі один на одному серед нечистоті, можна сказати, гнили в цьому смороді.У більшості з них рани були ураженігангреною або дуже забруднені. Всі помирализ голоду. Перш за все я потурбувавсяпро харчування. Потім я всім їм перев’язав1 (Pere-Lashaise) – найбільше кладовище в Парижі, засноване у 1803 році, похованняфранцузів та іноземців – громадських, військових діячів, видатних постатей французькоїта європейської культури [6, с.1042]. Прим. авт.рани, а багатьом з них зробив і серйозніоперації. На кінець я розпорядився перевестиїх разом з нашими пораненими упідготовлені госпіталі, де їх лікували і доглядалитак, як і наших…”.У контексті викладеного вище, слід згадатище один випадок із життя знаменитогофранцузького хірурга.Після Ватерлоо Ларрей попав у полон допрусської армії: його судили військовим судомі присудили розстріл – але вмішавсяособисто фельдмаршал Блюхер – прусськийголовнокомандувач. Річ у тім, що, як булозазначено вище, Ларрей лікував не тількифранцузів, після бою він намагався допомогтиусім пораненим без виключення, і полоненимтакож. У тім числі, за кілька роківдо цього саме так він спас життя сина фельдмаршалаБлюхера…З поразкою Наполеона Бонапарта перерваласяі блискуча кар’єра Ж.Д. Ларрея яквійськово-польового хірурга. Але його ім’явже гриміло по всій Європі. Адже він був натой час одним з найкращих хірургів старогоконтиненту, а в галузі військово-польовоїхірургії – не мав собі рівних. Думка Ларреядля більшості лікарів була майже законом.Його бажали бачити в себе правителі багатьохдержав світу. Олександр І запропонувавйому почесну посаду в Росії, а вченіС.-Петербурзької Медико-хірургічної академіїобрали його своїм почесним членом.Бразильський імператор запропонувавЛаррею посаду начальника медичної частинив армії та кафедру в столичному університеті.Почесне і вигідне запрошення – посадуі кафедру – запропонували в США.Та Ж.Д. Ларрей відмовився від усіх цихпропозицій, надавши перевагу скромнійроботі на своїй батьківщині.У 1842 році, коли Ж.Д. Ларрею виповнилося76 років, він отримав пропозицію відуряду Франції поїхати до Алжиру із завданнямогляду госпіталів, інструктування лікарівта виконання показних операцій. Старийвійськовий лікар з честю справився із останніму своєму житті державним завданням.На зворотному шляху 1 серпня 1842 року вЛіоні Ларрей помер.У відповідності із розпорядженням уряду,його тіло було набальзамоване і урочисто, звійськовими почестями, поховане в Ліоні.Через короткий час відбулося перепохованняв Парижі на історичному кладовищі Пер-Лашез 1 .Пам’ять Ж.Д. Ларрея увічнена написаннямйого імені на Тріумфальній арці поряд знайвидатнішими воїнами Франції.Далі буде46НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ1/20121/2012 НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 47