Сахарный диабет - Новая Медицина Тысячелетия

НЕВРОЛОГИЯНЕВРОЛОГИЯПоказники регіонарної реовазографії нижньої третини гомілки та стегнаПоказники До лікування Після першого Після курсу Здоровіреовазограм сеансу лікування рефлексотерапіїР1 0,44 ± 0,02 0,45 ± 0,02 0,48 ± 0,09 0,53 ± 0,01ДкІ 63,1 ± 2,7 49,5 ± 3,6 37,5 ± 1,9 30,8 ± 0,6а/t % 19,6 ± 0,7 17,0 ± 1,6 15,7 ± 0,4 15,1 ± 0,2КА 45,2 ± 2,0 33,0 ± 1,6 22,7 ± 1,9 20,1 ± 0, 4Спинальний нерв – funiculus – корінецьСинувертебральний нервГілки синувертебральногонерва до ребра та ребернохребцевогосполученняКорінець церебро-спинальнийі автономний від сінувертебральногонерваГілки синувертебральногонерва до ребра та ребернохребцевогосполученняЛатеро-вертебральний симпатичнийланцюжок (truncus sympathicus)Сіра з’єднувальна спайка(R. communicans griseus)Нерв внутрішнісний(n. splanchnicus)Вузол симпатичного ланцюжка(ganglion latero-vertebrale)Синувертебральний нервТочки акупунктуриВегетативна нервова система, ХРС, точки голкорефлексотерапіїна ХРС (за J. Bossy, 1973, з доповненням Н.Є. Уліс)Щодо ефективності дії слід виділити препарат Мільгама ® , до складу якого входятьвітаміни групи В, кожен з яких позитивно діє на нервову систему (В 1 –тіамін – як складова кокарбоксилази, тісно пов’язаний з вуглеводним обміном;В 6 – піридоксин – складова частина коферментів, приймає участь в процесах декарбоксилуваннята трансамінування, а відтак зрозуміла його позитивна рольпри невропатіях та радікулопатіях; В 12 – цианокобаламін – до складу якого входитькобальт і цианогрупа, його дія особливо позитивна на нервову систему приодночасному прийомі з тіаміном). Крім того до складу 1 ампули Мільгама ® входитьлідокаїн – 20 мг, що робить ін’єкцію безболісною. Як правило, курс лікуванняскладає 10 ін’єкцій, по 1 ампулі на день. В подальшому рекомендується прийматипрепарат Мільгама ® у вигляді таблеток протягом 2–3 місяців по 1–3 таблеткина добу, залежно від проявів патологічного процесу.Препарат Тіогама ® випускається в ампулах, флаконах і таблетках, по 600 мг альфа-ліпоєвоїкислоти. Тіогама ® Турбо випускається у флаконах по 50 мл, застосуванняне потребує розведення, при цьому запобігається надмірне водне навантаженняу пацієнтів із серцевою недостатністю.люється вегетативна рефлексогенна зонаХРС, багата на рецепторні закінчення синувертебральногонерва (рисунок) (Bossy J.,1973, 1983; Bossy J. et al., 1984), а відтак посилюєтьсяадаптаційно-трофічна функціявегетативної нервової системи і, як результат,досягається позитивний клініко-параклінічнийефект (Уліс Н.Є., 2000, 2004а,2004б, 2006, 2008, 2012; Улис Н.Е. и соавт,1989). Позитивна динаміка при цьому характеризуєтьсязнеболенням, нормалізацієютонусу уражених м’язів, відновленнямрефлексів, зникненням судинного компонентувегетативної дисфункції, поліпшеннямкровообігу в регіонарних судинах (таблиця)(Уліс Н.Є., 2004а, 2006, 2008).Медикаментозна терапія при ДДУХ спрямовуєтьсяна:➢ поліпшення нервово-м’язової передачі тааксональної провідності (препарати АТФ,прозеріну, Мільгама ® (“Вьорваг ФармаГмбХ і Ко. КГ”, Німеччина)➢ покращення обміну речовин в нервовійтканині, конкретно – в мієліновій оболонціпрепаратами Мільгама ® , нуклео ЦМФфорте, ноотропіл➢ при радікулопатіях з вегетативним компонентомефективний препарат Тіогама ®(“Вьорваг Фарма ГмбХ і Ко. КГ”, Німеччина)➢ нормалізацію м’язового тонусу (міорелаксантимідокалм, діазепам, баклофен)➢ знеболення препаратами анальгетиків,антидепресантів (амітриптілін, можливо вкомбінації з флуреназіном – суміш Свіша) 1 ;можливий позитивний ефект протисудомногопрепарату карбамазепіну; ми ж надаємоперевагу препарату знеболюючої діїГабагама ® (“Вьорваг Фарма ГмбХ і Ко. КГ”,Німеччина)1 Д.А. Попп, Э.М. Дэшайе (2012). Вказаніавтори пропонують також препарати здвійним механізмом дії – селективним інгібіруваннямзворотного захвату серотонінута норадреналіну (венфлаксін, дулоксетин).Прим. авт.Перевага препарату Габагама ® , якзасобу вибору, надається виходячи звідсутності побічної дії, ефективності,в тому числі – і у випадкахпіслягерпетичної радікулопатії. Габагама® випускається в капсулах по100 мг, 300 мг і 400 мг, що полегшуєпроцес титрування дози. У випадку,коли стандартна доза 300 мг, якаприймається на ніч, є недостатньоюдля зменшення больового синдромупротягом усієї ночі, а 2 капсули препарату(600 мг) викликають надмірнусонливість зранку, рекомендуютьприймати 400 мг на нічь, а 300 мг –зранку и вдень.➢ покращення периферичного кровообігу(препарати нікотинової кислоти, актовегін).Із немедикаментозних заходів рекомендуємолікувальну фізкультуру, фоно- таелектрофорез препаратів місцевих анастетиківта/або глюкокортикоїдних гормонів.У реабілітаційному періоді показанабальнеотерапія (сірководневі, радоновіванни, підводна витяжка, масаж).Світові тенденції(замість висновку)Протягом останніх років спостерігаєтьсязбільшення кількості хворих на радікулопатіїта радікуломієлопатії пацієнтів з ДДУХ.І при цьому слід зазначити, що до хірургічноїклініки вертебрології поступаєбільше хворих з синдромом радікулопатії,ніж радікуломієлопатії (співвідношення3/1). Ситуація стає яснішою, якщо провестипаралель з висновками Джона А. Попп таЕрика М. Дэшайе (2012): “Рівень довіри пацієнтівдо офіційної медицини багато в чомузалежить від інформування населення табажання кваліфікованих фахівців користуватисяметодом консервативної терапії.Так, після того, як в області Північної Ютландії(Данія) були утворені та стали працюватидва центри нехірургічного лікуванняхвороб хребта, кількість хірургічних втручаньз 60–80 на 100000 населення (1997)скоротилась до 49 в 2001 році, тобто майжевдвічі”. В нашому випадку вважаємо неприпустимимфакт відсутності в багатомільйоннійстолиці України науково-дослідногоінституту з проблем неврології, що і спонукаєзайматись цими безперечно терапевтично-консервативнимипроблемами хірургічнимслужбам.ЛітератураБиллер Х. Практическая неврология. Том 1.Диагностика. М., Мед. лит., 2008; 512 с.Биллер Х. Практическая неврология. Том2. Лечение. М., Мед. лит., 2005; 416 с.Гинсберг Л. Неврлогия для врачей общейпрактики. Пер. с англ. М., БИНОМ. Лабораториязнаний, 2010; 336 с.Гринберг Д.А., Аминофф М.Дж., СаймонР.П. Клиническая неврология. Пер. с англ.М., МЕДпресс-информ, 2004; 520 с.Корж А.А. Роль вертебрологии в медицине,Ортопедия, травматология и протезирование1994; 1: 5–8.Левин О.С. Современные подходы к диагностикеи лечению боли в спине. М., 2006;62 с.Левин О.С., Мосейкин И.Л. Комплекс витаминовгруппы В (мильгамма) в лечениидискогенной пояснично-крестцовой радикулопатии.Міжнародний неврологічний журнал2011; 5: 40–46.Попп Дж.А., Дэшайе Э.М. Руководство поневрологии. Пер. с англ. М., ГЭОТАР-Медиа,2012; 688 с.Продан А.И., Радченко В.А., Корж Н.А. Дегенеративныезаболевания позвоночника.Харьков, ИПП Контраст, 2007; 272 с.Продан А.И., Радченко В.А., Корж Н.А. Дегенеративныезаболевания позвоночника. Т.2. Консервативное лечение. Харьков, ИППКонтраст, 2009; 251 с.Міщенко Т.С, Підкоритов В.С. Ред. Сучаснадіагностика і лікування в неврології та психіатрії.Довідник лікаря “Невролог – Психіатр”.К., ТОВ. “Доктор – Медіа”, 2008; 624 с.Уліс Н.Є. Аспекти вертеброгенних рефлекторнихнейродистрофічних синдромів у хворихна остеохондроз хребта. Тези доп. XIVз’їзду ортопедів-травматологів України. 21–23 вересня 2006 р., Одеса: 157–158.Уліс Н.Є. Вертеброгенні рефлекторні нейродистрофічнісиндроми у хворих з остеохондрозомхребта. М-ли Всеукраїнської науково-практичноїконференції з міжнародноюучастю, присвяченої 85-річчю Інституту травматологіїта ортопедії АМН України. Актуальніпитання сучасної ортопедії та травматології.19–21 травня 2004a, Київ: 417–418.Уліс Н.Є. Вертеброгенні рефлекторні синдромиу хворих з дегенеративно-дистрофічнимиураженнями хребта. Ортопед. травматол.2000; 1: 54–58.Уліс Н.Є. Клініко-теоретичні аспекти вертеброгеннихрефлекторних синдромів у хворихна остеохондроз хребта. Ортопедия,травматология и протезирование 2004б; 3:14–19.Улис Н.Е., Панченко М. К., Зубко Л. Е. Комплексноелечение больных с вертеброгеннымирефлекторными нейродистрофическимирасстройствами. Метод. рек. К., 1989; 12 с.Уліс Н.Є. Нейродистрофічні вегетативнісиндроми артропатій, остеохондропатій,спонділопатії та інші дорсопатії вертеброгенногоґенезу. Літопис травматології та ортопедії2008; 1–2: 36–38.Уліс Н.Є. Полеміка доцільності консервативногочи оперативного (вертебропластика,артроскопія) лікування деяких спонділопатійта інших дорсопатій, а також хворих зхондропатіями, артропатіями, остеопатіями.Літопис травматології та ортопедії 2012;1–2(23–24): 43–46.Холин А.В., Макаров А.Ю., Лейкин И.Б. идр. Магнитно-резонансная томография вдиагностике неврологических осложненийпоясничного остехондроза. Журн. невропатол.и психиатр. 1996; 96(6): 44–48.Borenstein D.G. A clinicians’ approach toacute low back pain. Am J Med 1997; 102(Suppl. IA): 165–228.Bossy J. Bases neurobiologiques des reflexotherapies.Paris, Masson, 1983; 147p.Bossy J. Schemas de neuro-anatomic, deuxiemepartie. Edixions Vigot Treres. Paris, 1973;136 p.Bossy J., Prat-Pradal D., Taillandier J. Les microsystemesde l’acupuncture. Paris, Masson,1984; 33 p.Buchbinder R. et al. A randomized trial ofvertebroplasty for painful osteoporotic vertebralfractures. NEJM 2009; 361(6): 557–568.Canadian Institute for Health Information.Health Care in Canada 2010. Ottawa, Ontario,2010; 131 p.Elam K.C., Cherkin D.C., Deyo R.A. et al. Howemergency physicians approach low back pain:choosing costly options. J Emerg Med 1995; 13:143–150.Freeborn D.K., Shyc D., Mullooly J.P. et al.Primary care physicians’ use of lumbar spineimaging tests: effects of guide lines and practicepattern feedback. J Gen Intern Med 1997;12: 619–625.Frymoyer J.W. Editor-in-Chief. The AdultSpine: Principles and Practice. Raven Press, NewYork. 1991. Two-volume set, 2422 p.Heary R.F. Introduction to the guidelines forthe performance of fusion procedures for degenerativedisease of the lumbar spine. J NeurosurgSpine 2005; 2: 636.Kallmes D.F., Comstock B.A., Heagerty P.J. etal., A randomized trial of vertebroplasty forpainful osteoporotic spinal fractures. NEJM2009; 361: 596–579.Malmivaara A. The treatment of low backpain – bed rest, exercise, or ordinary activity? –NEJM 1995; 332: 351–355.Medical Advisory Secretariat, Ministry of Healthand Long-Term Care. Percutaneus Vertebroplastyfor Treatment of Painful OsteoporoticVertebral Compression Fractures. An Evidence-BasedAnalysis. Ontario Health TechnologyAssessment Series 2010; 10(19): 45 р.Rothman R.H., Simeone F.A. Editors. Thespine. Third Edition, Vol. I & II. Herkowitz, H.N.,Garfin, S.R., Balderston, R.A., Eismont, F.J.,Bell, G.R., Wiesel, S.W., Co-Editors. W. B. SaundersCompany, Philadelphia, Pennsylvania,1992.Rouxeville Y., Meas Y., Bossy J. Auriculotherapie:Acupuncture auriculaire. Paris, SpringerVerlag, 2007; 323 p.Simeone F. Lumbar disc disease. In: R.H. Wiekins,S.S. Rengachary, eds. Neurosurgery. Vol.3. New York, Mc Graw-Hill, 1996: 3805–3816.6НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ1/20121/2012 НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 7