Сахарный диабет - Новая Медицина Тысячелетия

СОВЕТ ОБЩЕСТВА§ 19. Совет состоит из председателя, заместителя председателяи пяти членов совета, в том числе секретаря.§ 20. Председатель, заместитель председателя, секретарь,и члены совета избираются общим собранием натрехлетний срок, по истечении которого лица эти могутбыть избраны вновь.§ 21. Для избрания членов совета общему собраниюпредставляется советом кандидатский список, в которыйвносятся: а) наличный состав совета и б) 5 лиц изчисла почетных и действительных членов Общества.§ 22. Выборы всего состава совета производятся закрытойбаллотировкой. Избранными признаются лица, получившиенаибольшее число голосов участвующих вбаллотировке членов.§ 23. Выборы председателя и заместителя председателясовета Общества производятся общим собранием,особо по каждой из сих должностей.§ 24. Председатель совета руководит всеми его занятиями.В случае отсутствия или болезни председателя, егозаменяет заместитель председателя.§ 25. Секретарь заведует канцелярией совета. В деятельностисвоей секретарь руководствуется инструкциямисовета.§ 26. Совет созывается председателем по мере надобности.На заседания совета могут быть приглашаемыпредседателем компетентные лица, с правом совещательногоголоса.§ 27. Постановления совета считаются действительными,если в заседании присутствовало не менее трёх членовсовета, кроме председателя.§ 28. Дела в совете решаются простым большинствомголосов; при равенстве голосов, голос председателя даётперевес.§ 29. Ведению совета подлежат:а) все текущие дела Общества;б) избрание действительных членов Общества и членовсотрудников;в) утверждение инструкций для отделов Общества и секретаря;г) сношения по делам Общества с правительственнымии общественными учреждениями и частными лицами;д) устройство лекций и чтений;е) заведование издательской и информационной деятельностьюОбщества;и) созыв общих собраний, ий) исполнение постановлений общих собраний.ОБЩИЕ СОБРАНИЯ§ 30. Общие собрания созываются по мере надобности,для обсуждения вопросов, входящих в круг деятельностиОбщества.§ 31. Независимо от этих собраний ежегодно, не позжемарта месяца, созывается общее годовое собрание для:а) заслушивания годового отчета о научной деятельностиОбщества;б) избрания почетных членов Общества (§ 9);д) решений об изменениях в Положении об Обществе;е) для рассмотрения относящихся к деятельности Обществавопросов, иж) для избрания членов совета Общества (один раз в тригода).§ 32. В общих собраниях председательствует председательсовета Общества, а за отсутствие председателя –заместитель председателя совета; на общем годовомсобрании – лицо, избираемое общим собранием.§ 33. Общее годовое собрание считается состоявшимся,если на заседание прибудет не менее 2/3 членов Общества.§ 34. Если общее годовое собрание не состоится, занеприбытием требуемого числа членов, то через две неделисозывается вторичное такое же собрание, котороесчитается действительным независимо от числа явившихсячленов.§ 35. Вопросы, подлежащие обсуждению общих собраний,предварительно вносятся в совет Общества, которыйи назначает время созыва общих собраний. Вопросы,подлежащие рассмотрению на общем годовом собрании,вносятся в совет не позже первого марта.§ 36. Все вопросы решаются на общих собраниях простымбольшинством голосов, за исключением:а) выборов в почетные члены Общества (§ 9),б) изменений в Положении об Обществе, ив) прекращения действий Общества.Для решения вопросов “б” и “в” требуется 2/3 голосовявившихся на общее собрание почетных и действительныхчленов Общества.ПРЕКРАЩЕНИЕ ДЕЙСТВИЙ ОБЩЕСТВА§ 37. В случае закрытия Общества, общее собрание,постановившее о том, устанавливает порядок ликвидациидел Общества.Щоб не ростити загублені поколінняМ.О. КриськоЧлен Ради Організації ветеранівУкраїниЗагубленим поколінням, як правило називаютьлюдей, які народилися у 80-тіроки минулого століття. Через те, що цілюди були підлітками у найважчі в усіхвідношеннях 90-ті роки: і в економічному, ів соціально-політичному, і в – моральнокультурному.Адже на цей час, після розвалуСРСР і під час становлення нової незалежноїдержави, коли українське суспільствознаходилося на розпутті, а життєвіперспективи були туманними і не зрозумілими,припало становлення цього загубленогопокоління. Якщо раніше, в радянськіроки, молоді люди отримували безкоштовноосвіту, впевненіше робили першіжиттєві кроки, працевлаштовувалися наперше робоче місце, одружувалися, заводилидітей, то в “незалежні роки”, в епохурозвалу, молоді стало важче формуватисвоє життя, туманно демонструвати йогобез особливих перспектив. Далеко не кожномувдалося знайти себе в буремному іповному тривожної новизни світі. Тому цепокоління психологи і соціальні філософиназивають умовно “загубленим”.Проте це визначення, напевно, багато вчому підходить і сучасним підліткам, дітям,які народилися у перші роки двадцять першогостоліття. Ці роки теж, метафорично кажучи,були “не цукор”. На цей період припалиполітичні кризи, нестабільність, частізміни державної влади, протести і різногосорту революції, що не додавало поколіннюнового століття життєвої впевненості. На ціроки також припали численні економічніпідйоми і економічні кризи, які щоразу, зазаконами ринку, наступали після підйомів.Зрештою, на ці роки припав справжнійперіод формування нової країни і новогосуспільства, створення нових соціальнихінститутів, які не могли не з’явитися у важкіпо-своєму складні і динамічні роки.Тож ми отримали сумний феномен другого“загубленого покоління”, яке створилоцілий ряд проблем, з якими зіткнулися, і втой же час із проблемами, які створилисамі, представники цього покоління. Це ідитяче паління, дитяче пияцтво, яке, нажаль, часто переростає у підлітковий алкоголізм.Це і підліткова наркоманія. Похідноювід комплексу названих проблем є іпідліткова злочинність, яка постійно зростає.Як стверджує сумна статистика МВС Українипорівняно з 2009 роком, кількістьзлочинів з боку неповнолітніх збільшиласяна 22,3 відсотка. Молодь віком 16–17 роківздійснює близько 62 відсотків усіх злочинів(segodnya.ua)! До злочинів вдаються діти зповних, благополучних, на перший погляд,сімей. Причому їхні злочини навіть огидніші,ніж з боку бідних і напівголодних родин.Боротьба з підлітковою злочинністю єпрактично безрезультатною.П’яний кураж дівчат, викрадення мобільників,грошей, жорстокість, садизм, знущання,екзекуції над однолітками знімаютьсяна камеру чи мобільний телефон. Далі –ще страшніше. Що будемо робити? Спокійнодивитися, проявляти байдужість, непомічати, кивати на капіталістичний спосібжиття, який в’їдається в кожну нашу душу?Наша беспечність і байдужість може привестидо повної відсутності елементарних моральнихзасад в суспільстві. Посієш вітер –пожнеш бурю.Окресливши проблеми, які привнесли чипосилили зміни суспільного ладу, слід розібратисяіз причинами, що породили абоспровокували появу цих проблем. Що примушуєнеповнолітніх членів суспільства порушуватизакони життя у соціумі? Що примушуєїх іти на грабежі чи крадіжки? Щоштовхає підлітків до алкоголізму і наркоманії?Які негаразди провокують підростаючипокоління до порушення законів і нормморалі? Що заважає цим дітям бути нормальнимичленами суспільства? І, головне,що може зробити держава, суспільство длявиправлення неприйнятної ситуації і поліпшеннясумної дійсності?“...І починати треба, напевно, із умов вихованнядітей в сучасному суспільстві, – говоритьОлексій Краснопьоров, політичний консультант,креативний директор консалтинговоїагенції Concept GRoup. Адже сьогодні,коли матеріальна та й морально-психологічнадопомога держави молодим сім’ямвсе більше стає показовою профанацією, дедалібільше стає дітей-безбатченків, покинутихматерями і позбавлених родини. Судітьсамі, якщо зараз на новонароджену дитинувиділяється 25 тисяч гривень, то це, наврядчи можна назвати реальною допомогою.Насправді, цих грошей стане хіба що наперші рік-два догляду за немовлям. І то вкращому разі. Решта – на плечах сім’ї, причомусаме у той період, коли потреби дитинилише зростають: харчування, лікування, догляд,дитячий садочок, школа. Не говорю вжепро отримання вищої освіти.Якщо дитина-сирота виховується у інтернатічи притулку – мови немає. У 95% випадківтака дитина кинута напризволяще,адже, догляд, допомога, виховання тут стаютьвельми формальними. Головне завданнядержавних установ із вихованнядітей – поставити “галочку”, прозвітувавшиза використання бюджетних коштів. У справжньоїж сім’ї інші проблеми. Перша –відсутність реально безкоштовної медицини.Адже кожен візит до лікаря, кожна найменшахвороба малечі влітає родині усерйозну “копійочку”. Друга – освіта. Кожномузрозуміло, що насправді безкоштовноїосвіти не існує: починаючи від того, щодитину треба зібрати до садочка чи школи –а це олівці, ручки, портфелі, форма, і закінчуючинеформальним і негласним “податкомна освіту” – численні збори на ремонтикласів, подарунки, святкування,“вдячності” тощо. А на додачу до перерахованого– ті самі одяг, харчування… Звісно,навіть у тих батьків, які працюють, намагаючисьслідкувати за дитиною і забезпечити їїжиття, це виходить далеко не завжди.Головне – не завжди і не часто батькамвдається втримати дитину від “принад” вулиці.Саме звідси і починаються проблеми:перша сигарета, перша чарка, перший “косяк”,перша витягнута з кишені перехожогомонета чи купюра, перше пограбування…Переконаний, питання підліткової злочинності,питання майбутнього молодого покоління– це не тільки кримінальна чиміліцейська проблема. Це проблема соціальна.І відповідь на неї мають давати нетільки правоохоронні органи, а суспільствоі, передусім, держава … якщо вже ця державахоче не називатися, а справді бути соціальною,як це записано в Конституції України.Щоб нам не ростити загублені покоління,по-перше, дітям потрібна не декларативнадопомога сім’ї, материнству і дитинству.Не тільки гроші, які виділяються наутримання дитини.Дітям потрібна справді безкоштовна освіта,і справді безкоштовна медицина, і безкоштовніспортивні майданчики, секції,сприяння формуванню максимально прийнятнихі доступних цін на одяг і харчуваннядля дітей, і питання облаштунку побуту молодихсімей, у тому числі житла. По-друге,це запровадження нових форм вихованнябезбатченків. Це спрощення процедур усиновленняі максимальне сприяння вихованнюдітей у прийомних родинах. Світовийдосвід доводить значно більшу ефективністьтакого виховання у порівнянні із дитбудинками.По-третє, це увага до підлітківта їхніх потреб у саморозвитку. Тут кориснимибудуть і піонерські, пошукові, “скаутські”загони, і обов’язково спортивні гуртки,секції і багато інших форм забезпеченнядозвілля і самореалізації молодих, але вжедумаючих громадян України, які починають60НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ1/20121/2012 НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 61