114_knyha

§ 29. Хімічна промисловість світу
РОЗДІЛ 3
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ.
ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ
Які парфумерні компанії світу ви знаєте?
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ.
Для сучасної хімічної промисловості світу характерною є тенденція до
глобалізації всіх складових — від переробки природної сировини до збуту
готової продукції. За кордон іде майже половина всього світового виробництва.
Глобалізація збуту привела до зростання зовнішньої торгівлі хімікатами.
У світі більшість їх поставок здійснюється в межах усталених
міжрегіональних вантажопотоків. Насамперед це зумовлено особливостями
виробництва мінеральних добрив. Відповідні підприємства є конкурентоспроможними
на світовому ринку лише за умови великого й дуже
великого їх виробництва.
На основну хімію припадає майже 70 % усього хімічного виробництва
світу. Що більшою є вартість і меншою вага відповідної продукції, то вищою
є частка її поставок за кордон. Прикладом цього є вироби світових
брендів у сфері косметики та фармацевтики. Тонка хімія майже повністю
виробляє продукцію на світовий ринок. Так, 75 % усіх фторполімерів у
світі експортують. В окремих підвидах основної хімії так само випускають
значну кількість продукції для іноземних споживачів. Це — стирол,
прості поліефіри, метанол, кальцинована сода. Найменше залучені в міжнародну
торгівлю вибухо- й пожежонебезпечні, агресивні й токсичні хімікати
(хлор, етилен, сірчана кислота). У виробництві мінеральних добрив
виразним експортним спрямуванням вирізняються калійні добрива,
адже їх виробляють винятково у країнах, що мають відповідні промислові
родовища в експлуатації. На половину менше експортують фосфорні й
ще менше — азотні добрива, які виробляють переважно в районах застосування
(рис. 75).
Більшість видів продукції хімічної промисловості збувають на регіональних
ринках. Наприклад, 2 / 3
експорту хімікатів ЄС здійснюється в
його межах. Для половини хімічних товарів характерна чітка регіональна
міжнародна спеціалізація. Так, Близький Схід, спираючись на найбільші
запаси нафти і природного газу, є провідним виробником пластмас
й азотних добрив, ЄС — «світова аптека та косметичний салон», Далекий
Схід — основний постачальник хімічних волокон, Північна Америка —
синтетичного каучуку, сірки, калійних і фосфорних добрив. На базі такої
спеціалізації сформувалися глобальні виробничі ланцюги. Наприклад,
країни Перської затоки є провідними у світі експортерами пластмас, які
переробляють у напівфабрикати й окремі наймасовіші пластмасові вироби
в Китаї, Індії, Республіці Корея, а найскладніші вироби — у країнах
Західної Європи.
Спостерігається тенденція до перенесення виробництв на найбільш
шкідливих стадіях до країн, що розвиваються, для зменшення витрат.
Тому нині ці країни виробляють майже 40 % усього світового випуску
хімікатів. Основними виробниками є Китай, Індія та нові індустріальні
країни.
Намагаються поглибити ступінь переробки власної сировини і країни
Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Катар), країни Південної
Америки й Африки, де зосереджені значні власні природні й трудові
ресурси (Бразилія, Єгипет, Тринідад і Тобаго). Це зумовило високий
рівень прямих іноземних інвестицій у хімічну промисловість, яка за їх
обсягом у 2000-і роки вийшла на третє місце у світі після добувної промисловості
й машинобудування.
Має місце процес концентрації шляхом скуповування національних
хімічних компаній провідними ТНК. Нафтові компанії володіють майже
половиною світових потужностей з виробництва простих олефінів.
Найпоширеніші в хімічній промисловості світу ТНК. Показовим є
приклад компанії «Проктер енд Гембел», яка контролює виробництво
продукції під однойменною маркою в різних країнах світу, виробленої за
її патентами. Це дозволило відповідним ТНК контролювати вузькоспеціалізовані
світові ринки хімічної продукції.
Рис. 75. Міжнародна спеціалізація хімічної промисловості країн світу
156 157