114_knyha

РОЗДІЛ 1
У реальному житті будь-якої країни в чистому вигляді немає жодної
економічної системи. У Великій Британії, наприклад, майже 30 % робочої
сили зайнято в державному, інші 70 % — у приватному секторі.
ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИ-
ТКУ, МІСЦЕ УКРАЇНИ В НІЙ. Країни світу за рівнем економічного розвитку
поділяють за кількома показниками. Основний — вартість ВВП.
Його величина відображає економічний розвиток країни та її роль у світовому
економічному просторі. Крім абсолютного обсягу ВВП, важливим
показником економічного розвитку країн є розрахунок ВВП на душу населення.
Його використовує ООН і Світовий банк для визначення рівня
розвитку країни в доларах США за паритетом купівельної спроможності.
Виділяють такі типи країн:
• з високим рівнем доходів (10 000 дол. США на одну особу та більше);
• з рівнем доходів, вищим за середній (5 000 — 9 999 дол. США на одну
особу);
• з рівнем доходів, нижчим від середнього (2 001– 4 999 дол. США на
одну особу);
• країни з низьким рівнем доходів (2 000 дол. США на одну особу й
менше).
За методикою ООН, до розвинених
Поміркуйте, з якою метою в ООН
щорічно встановлює рейтинги країн за
різними економічними показниками.
країн належать 60 держав Європи,
Азії, Північної Америки, Австралії та
Океанії. Усі вони характеризуються
високим рівнем економічного й
соціаль ного розвитку і, відповідно, мають найвище значення ВВП в розрахунку
на душу населення. Однак ця група країн вирізняється значною
внутрішньою неоднорідністю, і в її складі виділяють чотири підгрупи.
Перша підгрупа — країни «Великої сімки» (США, Канада, Велика
Британія, Франція, Японія, Німеччина, Італія). Ці країни-лідери мають
найбільші масштаби економічної діяльності (рис. 5 на с. 13). Для них характерна
структура господарства постіндустріального типу. На частку
цих країн припадає майже половина ВВП і промислового виробництва та
понад 25 % сільськогосподарської продукції світу. Показник ВВП на
душу населення в них становить від 20 тис. до 30 тис. дол. США.
Другу підгрупу становлять малі високорозвинені країни Європи —
Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія тощо. Незважаючи на
те, що економічний потенціал кожної з цих країн незначний, вони беруть
активну участь у міжнародному поділі праці. Показник ВВП в розрахунку
на душу населення в більшості цих країн такий самий, як у країнах
«Великої сімки».
Третю підгрупу утворюють неєвропейські високорозвинені країни —
Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль.
До четвертої підгрупи належать азіатські країни, які було включено
до економічно розвинених країн нещодавно: Республіка Корея, Сингапур,
Гонконг/Сянган (САР Китаю), о. Тайвань (пров. Китаю). Ці країни
впритул наблизились до економічно розвинених країн за показником
ВВП на душу населення. Вони мають різноманітну структуру економіки,
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
зокрема розвинений третинний сектор, що стрімко зростає, та беруть активну
участь у світовій торгівлі.
До країн, що розвиваються, належать 143 країни й залежні території,
з яких дві постсоціалістичні держави в Європі (Албанія і Молдова),
в Азії — 46, Африці — 52, Латинській Америці — 33, Океанії — 12. Разом
вони займають понад половину площі
суходолу й зосереджують 3/5 населення
світу. Між ними також існують
значні відмінності в соціально-економічному
розвитку. Переважно вони
розміщені на південь від екватора.
Країни, що розвиваються, можна
поділити на шість підгруп.
Першу підгрупу утворюють країни-гіганти — Аргентина, Бразилія,
Китай, Індія, Індонезія, Мексика, які мають великий природний, людський
і економічний потенціал і в багатьох відношеннях є лідерами світу,
що розвивається. Ці країни виробляють майже стільки промислової продукції,
скільки всі інші країни, що розвиваються, разом. Проте ВВП в
розрахунку на душу населення в них значно нижчий, ніж в економічно
розвинених країнах.
До другої підгрупи належать країни, які також досягли відносно високого
рівня соціально-економічного розвитку й мають порівняно високий
показник ВВП на одну особу. Найбільше таких країн у Латинській
Америці (Мексика, Уругвай, Чилі, Венесуела та ін.).
До третьої підгрупи відносять новітні індустріальні країни, що мають
міжнародну спеціалізацію в багатьох видах переробної промисловості.
Основу їх економіки та експортного потенціалу становлять працеємні
види економічної діяльності. До переліку таких країн входять: Малайзія,
Таїланд, Індонезія та ін.
Четверту підгрупу утворюють країни-експортери нафти. Завдяки
припливу «нафтодоларів» показник ВВП на одну особу тут коливається
між 10 і 20 тис. дол. США й більше. Це передусім країни Перської затоки
(Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, ОАЕ, Іран), а також Лівія, Бруней.
До п’ятої підгрупи — відсталих
країн — належить більшість країн, що
розвиваються. Показник ВВП на одну
особу в них менший, ніж 2 тис. дол.
США на рік. Наявні феодальні елементи
відносин. Найбільше таких країн в
Африці, але вони є також в Азії та Латинській
Америці.
Світові можливості
Сингапур спромігся за мудрого
управління державою з однієї з найбідніших
країн Азії стати лідером за темпами
економічного зростання в Індокитаї.
За даними офіційного сайта Світового
банку визначте, до якої групи
країн слід віднести Україну та яке
вона посідала місце у світі за показником
ВВП у 2010 і 2015 роках.
Шосту підгрупу утворюють найменш розвинені країни світу. Їх образно
називають «відчепленим вагоном людства», оскільки більшість із
них дедалі більше відстають від інших країн світу. У них переважає нетоварне
сільське господарство, майже немає переробної промисловості.
ВВП на душу населення становить 100 — 300 дол. США на рік. До цієї
підгрупи належать такі країни, як Афганістан, Малі, Гаїті та ін.
30 31