literature review

Хірургічна стоматологіяСучасні епідеміологічні дослідження свідчатьпро значне поширення хвороб пародонта середнаселення усієї земної кулі. Всесвітня організаціяохорони здоров’я в 1990 році провела дослідження,які ґрунтувалися на обстеженні населення53 країн. Результати обстеження виявили,що захворювання пародонта діагностованоу 98 % обстежених. Значна частина хворих –це особи молодого та середнього віку [3]. В Українічастота цих захворювань у людей віком до40 років становить 50–60 % [5].Комплекс, у склад якого входить періодонт,альвеола і ясна, отримав назву «пародонт».Найпоширеніші патологічні процеси, в яківключається цей комплекс анатомічних утворів,– гінгівіт, пародонтит і пародонтоз. Уструктурі пародонтальних захворювань переважаютьздебільшого ті, що пов’язані з запальнимипроцесами – гінгівіт, пародонтит;близько 90 % випадків гінгівіту становить катаральнийгінгівіт [1, 3, 5]. Але на даний часвідсутні відчутні успіхи у його лікуванні в значноїчастини пацієнтів. З огляду на неспецифічнуприроду гінгівіту і пародонтиту, серйозноюпроблемою залишається вибір оптимальноїтактики лікування та ефективнихлікарських засобів, зокрема нових рослиннихпрепаратів. Підвищення ефективності патогенетичноголікування уражень тканин пародонтана сьогодні є однією з актуальних проблемстоматології [2].Виявлено, що дистрофічно-запальні захворюванняпародонта належать до поліетіопатогенетичних.Різноманітні види бактерій, щовегетують на зубах і яснах, утворюють складніасоціації, які, у свою чергу, провокують хронічнийперебіг захворювання з періодичнимзагостренням. Бактерії продукують цілий рядтоксичних речовин, яким властива токсичнадія на навколишні тканини. Більшість бактерійпродукує ланцюгові жирні кислоти, щопригнічує хемотаксис лейкоцитів і фагоцитів.Анаероби і спірохети виділяють ряд речовин(пропіонову кислоту й індол), які надзвичайнотоксичні для більшості тканин [15].Таким чином, діючи токсично на фібробласти(продукують попередників білків колагенуй еластину), токсичні речовини пригнічуютьрепаративні процеси в сполучній такістковій тканині, що і викликає розвиток вних дистрофічних процесів. Це і є первинниммісцем ураження.У результаті пошкодження тканини виділяютьсятромбін, кініни (медіатори запалення),а також активовані фракції комплементу. Цібілки разом з продуктами життєдіяльностібактерій відіграють роль хемотаксичних чинниківдля полінуклеарів, макрофагів й іншихклітинних елементів, які беруть участь у розвиткузапального процесу.Порушення структури і функції елементівсполучної тканини ясен супроводжуєтьсявираженою вазомоторною реакцією, довготривалимрозширенням судин. Відбуваєтьсяпорушення проникності стінки судин і міграціяполіморфноядерних лейкоцитів і макрофагіву міжклітинний простір. Так відбуваєтьсязапуск механізму запалення пародонта [15,16], що лежить в основі розвитку таких захворювань,як гінгівіт, пародонтит і пародонтоз.Гінгівіт – запалення ясен, зумовлене несприятливоюдією місцевих і загальних чинників,при якому не порушується цілісність зубоясенногоприкріплення. За перебігом виділяють3 форми гінгівіту: катаральний, гіпертрофічний,виразковий. Пародонтит – запаленнятканин пародонта, що характеризуєтьсяпрогресуючою деструкцією пародонта ікістки коміркового відростка. Пародонтоз –дистрофічне захворювання тканин пародонтаз рівномірною атрофією кістки щелепи ім’яких тканин.На даний час доведено, що основою місцевоїтерапії гінгівіту є усунення факторів ризикурозвитку захворювання, серед яких провіднемісце посідає видалення біоплівки, надтапід’ясенних мінералізованих зубних відкладень.З клінічних спостережень відомо, щозубний наліт, утворений мікробами, найчастішелокалізується на оральних поверхняхнижніх центральних різців. Один грам зубногональоту, за даними різних авторів, міститьвід 5 9 до 8 11 мікроорганізмів. Власне, пародонтопатогенибіоплівки та мінералізованих зубнихвідкладень є основною причиною виникненнята розвитку деструктивно-запальнихпроцесів тканин пародонта [5–7].Сучасна фармакологія відкриває широкийспектр лікарських препаратів для лікуваннягінгівітів і пародонтитів. Але все ж таки залишаєтьсяпроблема раціонального виборулікарського засобу, тому що останнім часомвідмічають посттерапевтичний приріст ускладненьі значну алергізацію населення. За-Клінічна стоматологія № 4, 201123