literature review

Хірургічна стоматологіяпрепарати з антимікробною або некротичноючи дегідратаційною дією. Однак адекватнелікування гнійно-запальних процесів вимагаєодночасного впливу на всі ланки патогенезуцих захворювань, що може бутизабезпечено лише застосуванням комплекснихпрепаратів. Крім основного і достатньорозробленого хірургічного методу лікуваннягнійної рани в останні роки все частіше застосовуютьмісцеву детоксикацію сорбентами[1, 3].Досліджено місцеве застосування імосгентув комплексному лікуванні гнійних ран [4].Дія сорбентів та іммобілізованих на нихпрепаратів у рані великою мірою залежить відхарактеристик сорбенту [5].Аплікаційну сорбцію широко застосовуютьу сучасній хірургії. Метод базується на видаленнітоксичних метаболітів мікробнихклітин і бактеріальних токсинів з рановоговмісту і порожнини при прямому контакті зсорбентом [5].Адсорбційно-осмотична дія є однією з основнихтерапевтичних властивостей, якоюповинні володіти сучасні засоби, призначенідля місцевого лікування гнійних процесів упершій фазі гнійного запалення. У даний часзапропоновано велику кількість матеріалів ізвказаними властивостями. Використання засобівеферентної терапії досягається створеннямнаправленого транспорту речовини(води, білка, мікробів, низькомолекулярнихметаболітів) із рани назовні. Механізм дії цьогопроцесу різний для кожного препарату. Так,препарати дегідратуючої (гіперосмолярної) діїпоглинають воду (ексудат), а разом з нею розчиненіпатогенні речовини. Вода може всмоктуватисяпорами за законом капілярності абозв’язуватися на функціональних гідрофільнихцентрах поверхні сорбенту. Дія гідрофобнихсорбентів направлена переважно на розчиненучастину ексудату, причому їх спектрприкладання дуже широкий.Перспективними, осмотично активнимиречовинами є поліетиленоксиди (ПЕО).ПЕО – фізіологічно індиферентні сполуки.Вони легко наносяться на ранову поверхню,добре змішуються з рановим ексудатом. Залежновід молекулярної маси існують ПЕОдекількох видів: ПЕО-400, ПЕО-1000, ПЕО-1500, ПЕО-2000, ПЕО-4000. При створенні препаратів,які призначають для лікуваннягнійних ран, в основному використовуютьПЕО-400 і ПЕО-1500. Осмотична активність30 % розчину ПЕО-400 зберігається в рані протягом14–15Tгод, що в 4–5 разів довше порівняноз гіпертонічним розчином натріюхлориду. Розширення антимікробних, місцевоанестезуючих,протеолітичних властивостейсорбентів досягається за рахунок комбінаціїїх з різними препаратами.На основі ПЕО розроблено багатокомпонентнімазі (розробники: Український інститутудосконалення лікарів, Харківський фармацевтичнийуніверситет Інститут хірургіїім. А. В. Вишневського) «Левосін», «Левомеколь»,5 % діоксидиноза мазь тощо. Гідрофільноюосновою мазей є суміш ПЕО-400 і ПЕО-1500 у співвідношенні 4:1. Результати клінічноговикористання мазі «Левосін» наведено вроботах М. І. Кузіна і співавт. [6] та Б. М. Даценкоі співавт [7].Крім ПЕО в якості дегідратаційних речовин,що мають рідку консистенцію, використовуютьгліцерин, пропіленгліколь, диметилсульфоксид(димексид), проксанол-268 та інші.Димексид, за даними М. І. Даниленко,Н. М. Туркевич [8], має антибактеріальну імісцевоанестезуючу дії. Він здатний проникатичерез клітинні мембрани, не пошкоджуючиїх, і може проводити лікарські речовинив глибину тканин. Проте його використанняу великих об’ємах обмежене високоютоксичністю препарату.Серед гідрофільних дренуючих сорбентівможна назвати похідні целюлози «Целосорб»(«Регенкур») і «Дебрізан», а також «Гелевін»та інші. Механізм водопоглинання препаратівцієї групи зумовлений дією трьох факторів –капілярністю, пористистю і наявністю функціональнихгідрофільних груп. Дренуючі сорбентизабезпечують відтік ранового ексудатуі разом з ним евакуацію мікробів, токсинів,низькомолекулярних продуктів катаболізму.Водонабухаючий сорбент «Целосорб» єзшитим полімером на генові простого ефіруцелюлози у вигляді гранульованого порошкубілого кольору з жовтуватим відтінком,розмір частинок якого 0,2–1,0 мм. Сорбентмає високу гідрофільність за рахунок великоїкількості гідрофільних груп, що зв’язуютьмолекули води водневим зв’язком. Водопоглинальназдатність його складає 18–20 млводи на 1 г сухого препарату. Вміст розчинноїКлінічна стоматологія № 4, 201131