Повний зміст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Володимир Тимофієнко
Ядро торговельного центру старої Одеси
2. Центральний
торговельний корпус
на Старому базарі. План.
З обмірного кресленика
М. Мінкуса, що
зберігається в ОДІКМ
3. Центральний торговельний корпус на Старому базарі. Розріз.
З обмірного кресленика М. Мінкуса, що зберігається в ОДІКМ
4. Центральний торговельний корпус. Загальний вигляд наприкінці XIX ст.
З матеріалів ОДНБ
Фасади останніх разом з в’їздами до внутрішніх дворів виходили на вулиці Успенську
і Велику Арнаутську з північної й південної сторін, а також спеціально
прорізані ще наприкінці XVIII ст. Базарний та Успенський провулки зі східної
та західної сторін [8]. На наступних планах Одеси відзначалося лише зростання
її периметральної забудови. На проекті, виконаному інженером Є. Ферстером
в грудні 1803 р., означено дві невеликі будівлі, що з’явились майже в середині
площі, яка на той час мала назву Вільний ринок [9].
На той час значну частину ділянок, що оточували площу, забудовували невеликими
крамницями. Про це розповідають мандрівники, які відвідували місто
і залишили свої спогади. Наприклад, П. Сумароков 1799 р. побачив Олек-
32
сандрівський проспект і Вільний ринок такими: «Гостинні ряди, розпочаті побудовою
у дві лінії, склали би дуже хороші муровані споруди, в яких 23 крамниці
вже оздоблено…, а 15 крамниць не закінчено. Інші дерев’яні ряди розташовано
навколо площі…» [10]. З великим захопленням описували забудову
Одеси також мандрівники І. Долгорукий та П. Шаліков, звертаючи особливу
увагу на колонади торговельних рядів [11].
Цілковито кількісне нарощування крамниць продовжувалось і в майбутньому.
Але, незважаючи на усілякі позитивні відгуки і захвати мандрівників, які,
ймовірно, пояснюються тим, що архітектура Одеси виглядала набагато кращою
у порівнянні з іншими південними містами, забудова площі все ж таки не
відзначалася цілісністю і гармонійним виглядом. Новий етап в історії Старого
базару почався у 1830-ті роки. На той час Одеса перетворилась
на найкрупніший адміністративний і
торговельний центр на півдні Російської імперії.
Тут знаходилась резиденція генерал-губернатора
графа М. Воронцова, управління учбового та
військового округів та інші численні адміністративні
установи, які керували життям Новоросійського
краю, Бессарабської області, Таврійської губернії,
а згодом і Кавказу. Економічному розквіту міста
сприяли пільги порто-франко. Виникла нагальна
потреба створити не лише парадне обличчя Одеси з
боку моря у вигляді репрезентативного фронту споруд
Приморського бульвару з гігантськими сходами 5. Кутовий торговельний
і пам’ятником герцогу А.-Е. Рішельє, але й сформувати
архітектурно виразний загальноміський торго-
архіт. Дж. Торічеллі,
павільйон № 4. Проект
вельний центр. Аби надати останньому цілісного 1835 р. З матеріалів ДАОО
вигляду, вимагалось розгорнути перед глядачем
розвинену систему архітектурних ансамблів, що мали підпорядковуватись
ясній пластичній і просторовій домінанті, якою міг виступити Старий базар.
В зв’язку з цим 1832 р. між місцевими зодчими влаштували конкурс на
ескізний проект комплексу споруд ринку [12]. Найкращими було визнано пропозиції
архітектора Дж. Торічеллі, який не лише досить оригінально й вдало
вирішив містобудівні проблеми, а й висловив нові думки в галузі типології торговельних
споруд. Йому й доручили проектування та нагляд за будівництвом.
Вже 1834 р. зодчий розробив проекти і кошториси казенних споруд, що мали
розташовуватись серед площі [13]. В першу чергу здійснили нівелювання поверхні
площі [14] і того ж 1834 р. почали зводити підвальні приміщення [15].
1836 р. начорно завершили будівництво центрального корпусу [16] та чотирьох
33