Повний зміст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Володимир Тимофієнко
Ядро торговельного центру старої Одеси
21. Руїни кутових торговельних павільйонів і центрального корпусу на
Старобазарній площі в 1923 р. Репродукція з каталогу Музею «Стара Одеса»
22. Руїни колонади центрального корпусу на Старобазарній площі 1923 р.
Репродукція з каталогу Музею «Стара Одеса»
шити їх руйнування, і за проектом Я. Гольденберга та Г. Вурзель влаштувати
дитячий сквер, що на той час навіть стало предметом гордості [29]. Більш
міцною виявилась башта центрального корпусу, яка залишилась одиноко височити
серед площі. Вона витримала навіть суворі часи героїчної оборони Одеси,
окупації міста та його звільнення 1944 р. І лише у повоєнні роки її було висаджено.
Тепер на її місці «красується» нещодавно відкритий пам’ятник Антону
Головатому.
Основну частину площі зараз засаджено високими деревами з геометричною
мережею алей серед газонів. Навколо скверу влаштовано проїждже полотно
для вантажного транспорту і тротуари вздовж будинків. Чітко орієнтовану
за сторонами світу периметральну забудову посередині кожного з чотирьох
боків переривають спрямовані перпендикулярно одна до одної магістралі
Олександрівського проспекту і Базарної вулиці. За період існування протягом
понад півтора віки більшість крамниць виявилась перебудованою, на місці одряхлілих
і знесених споруджені нові будівлі. Найактивніше ці процеси відбувались
в останні десятиліття, через що цілісний колись ансамбль периметральної
забудови площі опинився практично зруйнованим. Сліди колишньої архітектури
простежуються лише у вигляді вкраплень.
лереям, що утворювались аркадами висотою в один чи два поверхи, кільоподібними
аркадами (Новорибна вулиця, Вівсяний і М’ясний ряди) та колонадами.
Про їх залишки добре нагадує споруда з колишніми крамницями на розі
Олександрівського проспекту № 29 і Успенської вулиці № 58, зведена 1830 р.
за проектом Дж. Торічеллі [27] (рис. 18). Але при всьому цьому розмаїтті галерей
було помітно прагнення до ансамблевої єдності забудови, що виражалось
у загальному ув’язуванні об’ємних композицій споруд і досить чіткому рисунку
розпланування території.
Проте, цьому видатному ансамблю не судилося зберегтися. Вже наприкінці
XIX ст., коли центр оптової торгівлі почав переміщуватись на розташований
ближче до залізничного вокзалу Привізний базар, цілісність забудови
Старобазарної площі почала порушуватися, а вигляд спотворюватися. Деякі
навіси, аби отримати більший прибуток від оренди, зробили повністю закритими
і навіть перебудували у двоповерхові [28], що суттєво порушило просторову
ієрархію компонентів ансамблю (рис. 19, 20).
Але особливо сильно Старий базар постраждав в роки Громадянської
війни та розрухи; тоді центральний корпус і кутові павільйони перетворились
на руїни (рис. 21, 22). У такому вигляді вони простояли понад десятиліття. Нарешті
в 1930-ті рр. замість відбудови пошкоджених будівель, що являли величезну
художню цінність, не знайшли нічого кращого як по-варварському завер-
40
23. Будинок з крамницями Кумбарі на розі пров. Онілової № 16, вул. Базарної № 59
та Старобазарної площі, 1844 р. Архітектори Дж. Торічеллі і О. Колович.
Фасад з боку площі. Фото автора
41