Повний зміст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Федір Гонца
Палацово-паркові ансамблі ХІХ століття Великої Буримки і Тального
ку, велика кількість скульптур, які були у 1930-х рр. перевезені в Уманський
парк, де знаходяться і зараз, а також сам палац, дуже цікаві й незвичні для цих
місць, бо виконані у ретроспективному стилі, відтворюючи маєтки доби бароко
з елементами фахверкової архітектури Франції. Можливо, з вікон палацу
відкриваються й дальші краєвиди, але на жаль мені це перевірити не вдалось.
Парк у Тальному знаходиться поблизу найвідоміших праміст трипільської
культури — Майданецьким та Тальянками. Схему генерального плану реконструкції
центральної частини парку мені люб’язно надали в Обласному управлінні
архітектури Черкащини, але, на жаль, це тільки центральна частина
парку, тому доповнення довелося робити також з супутникової зйомки та топокарт.
Графічний матеріал містить тільки те, що там проектували харківські
архітектори, перетворюючи пам’ятку архітектури, хоч і місцевого значення, у
міський парк відпочинку та розваг, на замовлення місцевої влади того часу.
Характерним для тогочасного ландшафтного мистецтва Черкащини
XIX–XX ст. та України загалом, було використання для створення рослинних
композицій екзотичної, не місцевої флори. У деяких парках фахівцями нараховується
близько 400-500 різних порід дерев та кущів, що робить їх невеличкими
дендропарками. Серед особливостей паркобудівництва цих двох парків можна
зазначити такі:
– у той чи іншій спосіб, але значну планувальну роботу в них провели уже
в часи, коли власниками парків та маєтків були російські аристократи, а отже
на формування композицій та планування парку вплинули майстри російської
школи ландшафтного мистецтва, спираючись на визначні зразки того часу —
Павловськ, Кусково та ін.;
– створення алей з однорідних порід дерев у Великобурімському парку
перегукується з парком у Будищі, Мошнах, Корсуні та інших і має свої традиційні
основи.
Залучення для формування композицій фруктових дерев має і практичний
характер, і, можливо, це свідчить про те, що парк сформований у часи, коли аграрний
сектор економіки ХІХ ст. був більш розвинутий, ніж промисловий. Тому
використання земель, з подальшою економічною вигодою, є більш доцільне
у середині XIX ст. і носить ужитковий характер. У Тальнівському парку фруктових
дерев було небагато, вони включені у композиції епізодично, що є характерними
для європейської традиції паркобудівництва, яку можна побачити у
парках Умані, Синиці та інших на території області та в Україні.
Обидва парки знаходяться у південних частинах населених пунктів, це
розташування перекликається з багатьма ландшафтними об’єктами Черкащини,
але не є домінуючим принципом. Включення у композицію дальніх перспектив,
характерне для багатьох парків, що розташовані поблизу великих рік, такі
354
як парки у Каневі, Прохорівці, Мошнах, Черкасах, Смілі та інших. Цей прийом
утворює величний і піднесений настрій, який, виходячи з історії про власників
Буримського маєтку Кантакузенів-Спіранських, допоміг вийти з пригніченого
стану та смутку.
Парки закритого типу створюють атмосферу концентрації на внутрішніх
роздумах та мають заспокійливий характер, інколи меланхолічний. Можливо,
це імпонувало Шувалову, який будував промисловість на Тальнівщині. Такий,
закритий тип парку має і «Софіївка» Потоцького, попереднього власника парку.
Вода, що її включено у композиції Тальнівського та Великобуримського
парків, дещо відокремлена. Вона не є центром композиції чи її активним елементом,
як наприклад у «Софіївці» чи Корсуні, а є об’єктом спостереження,
об’єктом просторових композицій. Для цього були обладнані відповідні умови,
майданчики спостереження, альтанки та інше. Включення в композицію Великобуримського
парку археологічних пам’яток робить його ще більш унікальним
і таким, що поглиблює історію краю і свідчить про освіченість та високу
культуру його власників. Кантакузени-Сперанські досліджували та зберігали
знайдені матеріали, але особисті трагедії, а потім революція, не дали змоги це
реалізувати до кінця, і шкода, що матеріали майже не збереглися.
Загальний стан обох парків зараз швидше негативний, аніж позитивний.
Вони зазнали значних трансформацій, але ще не втратили остаточно свого первинного
вигляду, і їх обов’язково необхідно досліджувати та за можливістю
відновлювати та охороняти.
1. Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — М., 2004.
2. Брудзь Л. Г., Брудзь О. Д. Велика Буримка: Короткий історико-краєзнавчий нарис.
— Велика Буримка, 1966.
3. Історія міст і сіл УРСР: Черкаська область. — К., 1972.
4. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: В 4 т. — К., 1985.
— Т. 4.
5. Українська Радянська Енциклопедія. — Вид. 2-е. — К., 1982. — Т. 11.
6. Всероссийское генеалогическое древо // www.vgd.ru.
7. Записки путешественника // www.serg-klymenko.narod.ru.
8. MAP // www.google.com; www.map.google.com.
355