Повний зміст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Володимир Тимофієнко
Ядро торговельного центру старої Одеси
19. Шопа № 3 на Старобазарній
площі наприкінці
XIX ст.
З матеріалів ОДНБ
18. Споруда з колишніми крамницями на розі Олександрівського проспекту № 29
і Успенської вулиці № 58, 1830 р. Архіт. Дж. Торічеллі. Фото автора
20. Шопа № 4 на Старобазарній
площі наприкінці
XIX ст.
З матеріалів ОДНБ
Невеликі за висотою, але довгі навіси мали відігравати підпорядковану
роль у масштабній організації ансамблю. Їх композиції формувались глухими
площинами стін на торцях і трьома наскрізними прогонами з двома тосканськими
колонами у кожному на бокових фасадах (рис. 10, 11). У середині XIX ст.
кількість цих шоп з кожного боку від головного корпусу збільшилась до трьох,
а деякі з напіввідкритих перетворились на закриті.
Ансамбль споруд на площі облямовувався за периметром торговельними
рядами. Всі чотири Г-подібні у плані квартали поділялись на невеликі ділянки з
розрахунку, що кожна з них має забудовуватися спорудою в три віконні осі з
арковою галереєю на першому і колонною на другому поверхах (рис. 12). Більш
заможні купці скуповували кілька ділянок, але повинні були чітко дотримуватись
того самого визначеного модуля [26]. В цьому запропонованому вирішенні
колонади і аркади конструктивно замінювали несучі стіни і, доцільно формуючи
простір для пересування покупців, захищених від негоди (палючого сонця
або дощу), безумовно давали економічний ефект. Тим більше, що Дж. Торічеллі
використовував досить вільне розташування підпор: інколи інтерколумній у 4,5
рази перевищував діаметр колони (рис. 13).
38
Суворої жорсткості застосування ордерних форм не спостерігалося, припускалися
незначні відмінності, які дозволяли відрізняти крамниці окремих
власників. Пільєри нижніх аркад у низці випадків оброблялися рустами, в інших
залишалися гладенькими, галереї за римсько-доричними колонадами звичайно
оточувались балюстрадами, а іноді парапетами і навіть дерев’яними
решітками, дверні й віконні прорізи застосовувались в оправі лиштв і без них, з
сандриками, підвіконними тягами і фільонками (рис. 14–16). Іноді вгорі над антаблементом
з’являвся парапет. Все це дозволило, чітко додержуючись загального
композиційного принципу і дотримуючись єдиних модульних параметрів,
уникнути монотонності в забудові всієї площі.
У результаті суворо витриманий в стилі ампіру комплекс споруд Старого
базару в середині XIX ст. став вражаючим архітектурним ансамблем, достойним
великого економічного та культурного центра, яким тоді й була Одеса
(рис. 17). Він набув значне містоформуюче значення. Це наочно проявилось у
тому, що на вулицях і провулках навколо нього не лише утворилися, а й здобули
досить пристойний вигляд численні торговельні ряди. В їхньому об’ємнопросторовому
вирішенні основна роль належала різноманітним за формами га-
39