©УНК 2011

Фото: лігноцелюлозна біомаса, деревина, ферментативно розщеплюється на вихідні хімічні компоненти,
які можуть використовуватися для виробництва біопалива (PHOTOLIBRARY.COM)
Лігноцелюлоза: проблема обробки
Кетрін Сендерсон, журналіст, Тулуза, Франція
Є можливість використання неїстівних складових рослин у якості джерела
біопалива. Але отримати енерговмісні молекули не так уже і легко
Потенційно величезне джерело відновлюваної енергії залежить від наших зусиль. Щороку
виробляється понад 40 мільйонів тонн матеріалів з неїстівних частин рослин, в тому числі
зі стебел пшениці, стовера кукурудзи (стебла і листя) і деревної стружки від заготівлі лісу
– і багато що з цього просто викидається або знищується. Використання деревних стружок
в ролі біопалива другого покоління виглядає дуже привабливо.
Деревний матеріал, який дає рослинам їх жорстку і структурну цілісність складається з
трьох основних типів вуглецевих полімерів - целюлози, геміцелюлози та лігніну - під
загальною назвою лігноцелюлозна біомаса. Взяті окремо, ці полімери дають хімічні
компоненти, які можуть бути використані для виробництва біопалива. Целюлоза,
зрештою, є полімером глюкози. А якщо цей цукор отримати, він у процесі бродіння може
йти у виробництво етанолу або більш довгого (за вуглеводнем ланцюгом)
бутанолу. Геміцелюлози є полімерами різного розміру, які включають ряд різних цукрів, в
той час як лігніновий полімерний хребет складається з кільцевих фенольних групп на
основі вуглецевих структур.
Інші корисні хімічні речовини, такі як фурани - молекули з кільцевою структурою, що
складаються з чотирьох атомів вуглецю і атому кисню - можуть бути отримані з
лігноцелюлозної біомаси і можуть служити альтернативою високоенерговмісного палива.
Більшість нинішніх розробок біопалива другого покоління зосереджуються на етанолі, з
© УНК 23