©УНК 2011

самостійно. Додайте до цього низьку інфраструктуру, застарілі знання і технології,
рослинне насіння низької якості, і стає ясно, чому багато хто вважав неможливим
конкурувати на ринку і тому відмовилися від виробництва додаткових культур.
Останнім часом ситуація дещо змінилася. Внаслідок різкого часткового підвищення цін на
продовольство у 2007-2008 роках, світ переключив увагу на глобальну продовольчу
кризу. Зрозуміло, що розвиток сільського господарства приходить на зміну стратегії
швидкої допомоги в боротьбі з голодом. Крім того, африканські фермери на даний час
вкрай необхідні, якщо світ хоче вирішити проблему нестачі продуктів харчування,
приблизно вдвічі більші за обсяги виробництва для задоволення прогнозованого
зростання населення до 2050 року. Більше ніде немає настільки великих можливостей
збільшення врожайності сільськогосподарських культур.
При розгляді впливу біоенергетики на продовольчу безпеку в Африці, як правило,
зосереджуються на земельній конкуренції та ігнорують потенціал біоенергії при
заохоченні розвитку сільських районів. Тим не менш, потенційно продуктивні землі
достатньо поширені в багатьох країнах Африки, тоді як відсутність розвитку є основною
причиною голоду. Огуст Тему з Міжнародного центру по агролісоводству зауважує:
«Африка займає площу в 12 разів більшу за Індію, має з нею однакову якість землі і на
30% менше людей. І все ж Індія виробляє достатньо продовольства, щоб прогодувати
себе, а Африка ні. Зелена революція оминула Африку в першу чергу через серйозні
організаційні та інституційні недоліки, а не із-за географічних обмежень».
Вплив біоенергетики на продовольчу небезпеку - і її частих побратимів, які йдуть поруч,
бідність і слабкий розвиток сільських районів - залежить від вирощуваних культур,
земель, які використовуються, застосованих технологій, і як ефективно поставки
біоенергії співпрацюють із сільським господарством та соціально-економічною
системою. Перелік, який необхідно враховувати.
Біоенергетика в принципі може бути отримана з неїстівних рослин, які ростуть на землі,
яка не підходить для вирощування їстівних рослин. Трава має значний потенціал
відновлення деградованих грунтів, а такі рослини, як агава, можуть рости на дуже сухому
грунті. Цукровий очерет вимагає землі більш високої якості, ніж трава або агава, у той час
як щорічні оброблювані культури вимагають землі високої якості.
Технологія виробництва електроенергії з біомаси, а також для виробництва біопалива з
цукрового очерету, кукурудзи та насіння олійних культур (наприклад, соя, соняшникова,
пальмова олія, ятрофа) уже створена. Однак не у випадку виробництва біопалива з трави
або волокон агави. Хоча олійне насіння є більш дорогим у виробництві і має найменший
вихід палива на одиницю землі, ніж інші культури, воно потребує певної розробки
технологій переробки і тому більш доцільно виробляти їх у невеликих
масштабах. Комплекс із інтегрованого виробництва продуктів харчування, тваринних
кормів та біоенергетики є потенційно привабливими.
Деякі способи поставок біоенергії можуть гірше вплинути на продовольчу кризу, у той час
як інші, краще. Розглянемо кілька переваг виробництва біоенергії з неїстівних культур, які
вирощуються на поганих грунтах, в аспекті продовольчої кризи:
• використання та розвиток ринкових знань і навичок африканців у сільських районах, для
яких ця можливість є обмеженою;
• введення вкрай необхідної сільськогосподарської інфраструктури і ноу-хау;
• поліпшення платіжного балансу і валютної оцінки. При економічному зростанні
© УНК 41