©УНК 2011

Це може створити проблему водних ресурсів. Займаючи лише 10% від площі
американських сільськогосподарських угідь (в тому числі орні землі і пасовища),
кукурудза споживає 40% добрив, що використовуються в країні. Розширення насаджень
кукурудзи призведе до ще більшого використання великої кількості добрив, що призведе
до істотного збільшення кількості азоту і фосфору в грунтах, які проникатимуть в
грунтові і поверхневі води. Так, був знайдений підвищений вміст нітратів та пестицидів в
неглибоких грунтових водах більш ніж половини сільськогосподарських вододілів
США. Вода в більш ніж 20% цих вододілів перевищує рівень небезпечності питної води
по нітратним стандартам, що є потенційним фактором ризику розвитку раку, спричиняє
репродуктивні проблеми і метгемоглобінемію, або «синдром синьої дитини», при якому
порушується транспорт кисню в крові немовлят.
Більша частина американської кукурудзи вирощується у середній частині західних
штатів. Стоки з ферм потрапляють в річку Місіссіпі, а потім в Мексиканську затоку, де
приплив надлишкових добрив призводить до щорічного цвітіння водоростей, що
руйнують кисень у воді, вбиваючи рибу та інших морських мешканців. Мертва зона, що є
результатом діяльності останніх п'яти років, займає в середньому область більше 15 тисяч
квадратних кілометрів.
Багато з існуючих програм по скороченню сільськогосподарського забруднення води були
розроблені в епоху низьких цін на врожай, перш ніж зріс попит на етанол з кукурудзи, і
покладалися на заохочувальні виплати добровільних заходів по охороні. Але високі ціни
на врожай роблять стимулюючі виплати неконкурентоспроможними. Високі ціни також
змусили фермерів садити кукурудзу на ерозивних і мало продуктивних землях, які раніше
були виділені для збереження – тим самим розширюючи сільськогосподарське
виробництво, що погіршує якість води, так як ця земля потребує більше добрив і більш
схильна до втрати добрив в результаті вилуговування або ерозії. При очікуваних високих
цінах на кукурудзу охоронні програми втрачатимуть свій вплив у війні із виробництвом.
Перехід на целюлозне біопаливо другого покоління допоможе заощадити водні
ресурси. Багаторічні культури такі як просо (Panicum virgatum), міскантус або
швидкозростаючі дерева вимагають менше добрив, пестицидів і гербіцидів, ніж
кукурудза. Більше того, їх глибока багаторічна коренева система накопичує добрива, тим
ініціюючи їх менше потрапляння у річки. Ці корені також накопичуюють вуглець
(допомогаючи пом'якшувати глобальні зміни клімату) при одночасному підвищенні
довгострокової продуктивності грунтів. Дослідження міскантуса і проса в Університеті
Іллінойсу виявили, що багаторічні біоенергетичні культури зменшують неорганічне
вилуговування азоту більш ніж на 90% в порівнянні зі сівозміною типу кукурудзасоя.
Дослідження також показало, що ці багаторічні культури зменшують дренажні
потоки, які викликають ерозію і створюють умови потрапляння пестицидів в поверхневі
води.
Самою найважливішою перешкодою в розвитку багаторічних культур, що сприяють
економній стратегії водних ресурсів, є відсутність целюлозної промисловості
біопалива. Ключовим завданням, що стоїть перед піонерами в цій галузі є залучення
капіталу для створення перших біопереробних заводів промислового
масштабу. Підтримка запуску перших комерційних заводів буде коштувати уряду США в
5 млрд. дол США на рік, які зараз витрачаються на податкові пільги етанолу з кукурудзи.
Але інвестиції в енергетичні технології самі по собі не гарантують, що біопаливо гратиме
конструктивну роль в сільському господарстві. Розширення виробництва біопалива має
супроводжуватися надійним фінансуванням та адмініструванням існуючих
сільськогосподарських програм щодо збереження та розумній новій політиці в досягненні
© УНК 33