25.09.2015 Views

©УНК 2011

Переглянути повну версію статтей

Переглянути повну версію статтей

SHOW MORE
SHOW LESS
  • No tags were found...

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

крізь лігнін і зріджену біомасу, хоча деталі цього процесу ще не повністю вивчені. Хімік<br />

Бред Холмс і його колеги в інституті Joint BioEnergy Institute в Емервілі, Каліфорнія,<br />

використовують іонні рідини для розчинення кристалічної целюлози, а потім<br />

відновлюють її у більш зручний твердий аморфний стан.<br />

Але вирішальний крок у цьому процесі - виділення цукру з іонних рідин - виявився<br />

складним завданням. Крім вартості і хімічних втрат деякої частини іонної рідини, є ще<br />

одна проблема: якщо яка-небудь іонна рідина залишається в цукровій суміші, вона<br />

запобігає функціонуванню ферментів при наступній стадії бродіння. Група Холмс<br />

перевіряє борну кислоту як можливе рішення отримання цукрів без руйнування іонних<br />

рідин, але технологія все ще молода. Ймовірно вона не буде доступною у великих<br />

масштабах наступні десять років, каже він.<br />

При цьому роль хімії не закінчується на попередній обробці. Обробка рослин для<br />

виробництва біопалива повинна бути величезною, що вимагає величезної кількості<br />

ферментів. Тому чисто хімічний шлях до лігноцелюлозного біопалива може виявитися<br />

простіший, ніж ферментативний маршрут, говорить ензимолог, який згодом почав<br />

займатися хімією, Рональд Рейнс, який працює в університеті Вісконсін-Медісон. «Я<br />

поважаю ферменти, але вони можуть бути досить тендітними», говорить він. «І вони<br />

безумовно дорогі». Хімічний підхід до проблеми може скористатися великим досвідом<br />

хімічної промисловості. «Ми знаємо, як користуватися хімією при дуже великих<br />

масштабах», говорить Рейнс.<br />

Дослідницька група Рейнса розробила систему, яка використовує іонну рідину, що<br />

складається з N, N-диметилацетаміду і хлориду літію, що можуть розчиняти целюлозу без<br />

зміни її хімічної будови. Цей процес може виробляти корисне паливо з рослинної біомаси<br />

в одну стадію при температурі нижче 140 °C.<br />

Паливо, яке група Рейнса отримує після цього, належить до іншої сім'ї етанольного<br />

біопалива: фуранів. За допомогою каталізатора хрому, Рейнс може отримати речовину під<br />

назвою 5-гідроксиметилфурфурол, або ГМФ, яка, в свою чергу, може бути використана<br />

для виробництва перспективного замінника бензину - ДМФ, або 2,5-диметилфурана. ДМФ<br />

також може змішуватися за таким способом, що й існуючий зараз етанол, і є на близько<br />

40% більш високоенергоємним, ніж етанол – подібно до рівня бензину - він має великий<br />

потенціал на роль біопалива. «Ми дуже задоволені ДМФ», говорить він.<br />

Незважаючи на ентузіазм Рейнса, ДМФ повинен пройти ретельні дослідження, перш ніж<br />

зможе бути прийнятий в якості біопалива. Безпека перш за все, так як ДМФ, як відомо,<br />

токсичний для нервової системи, а наслідки викидів ДМФ поки що повністю не<br />

зрозумілі. Початкові тести на ДМФ були проведені і є обнадійливими: ДМФ має<br />

маломасштабні викиди твердих частинок в порівнянні з бензином та аналогічні показники<br />

згорання.<br />

З іншого боку, хімія також дає альтернативу ферментам, які є природними<br />

каталізаторами. Хіміки Джон Хартвіг та Олексій Сергєєв з Університету штату Іллінойс в<br />

Урбана-Шампейн недавно повідомили, що нікелевий каталізатор вибірково видаляє атоми<br />

кисню з модельних сполук лігніну в точних місцях без руйнування всієї молекули. Чим<br />

менше кисню в лігніні, тим краще він працює як паливо.<br />

Нікелевий каталізатор працює так: зруйнувавши зв’язок вуглець-кисень у алкіловому<br />

вуглецевому ефірі, молекулах арилового ефіру та діарилового ефіру, потім замінюють<br />

атоми водню на кисень, залишаючи решту аренової молекули нетронутою. При<br />

попередніх спробах вибірково розірвати цей вуглець-кисневий зв’язок використовували<br />

високі температури і тиск, в результаті яких атом водню прикріплявся в інших позиціях<br />

© УНК 26

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!