©УНК 2011

Фото: Моемський цукровий завод в Оріндуова забезпечує біопаливом 25 тис. заправних станцій по всій
країні (NEWSCOM/PHOTOSHOT)
Перспективи: досвід Бразилії
Марсія Мораес, професор економіки, Університет Сан-Пауло, Бразилія
Тридцяти п'яти річний досвід навчив одного з провідних виробників в світі біопалива
кільком важливим урокам, на які іншим країнам слід звернути увагу, говорить Марсія
Мораес
Нічого не заважало Бразилії опиинитися там, де вона зараз знаходиться - країна з
динамічною біопаливною індустрією, яка щорічно переробляє половину свого врожаю
цукрового очерету у 24 млрд. літрів етанолу для 12,5 млн транспортних засобів. У 2009
році майже 1,2 млн. робочих місць в Бразилії було задіяно в секторах цукрової тростини,
цукру і етанолу. Близько половини належать малоосвіченим робітникам на плантаціях
цукрової тростини. Працівники з цукровим очеретом є серед найбільш високооплачуваних
робітників бразильського сільського господарства, і їх діти мають кращі соціальноекономічні
умови, ніж діти інших сільськогосподарських робітників.Ось деякі з уроків,
які Бразилія засвоїла, щоб побудувати свою біопаливну індустрію:
Урок 1: Стабільний державний контроль
У 1975 році ринку етанолу з цукрового очерету бкв відсутній. Бразильському уряду
довелося взяти справу у свої руки, щоб створити його і протягом десятиліть строго його
контролювати. Чіткі і стабільні правила дозволили компаніям створити довгострокові
інвестиції, необхідні для досягнення своїх цілей.
Наприкінці 1990-х років відбувається різке скорочення державного втручання в
біопаливну промисловість. Виробничі квоти були скасовані, так як існували етанольні
субсидії. Ціни на цукор і етанол були передані ринку. Виробники цукрового очерету в
даний час заробляють на цінах на цукор і етанол; а виробники і дистриб'ютори етанолу
можуть вільно домовлятися за ціни і кількість. Вільний ринок надав значної
© УНК 50