©УНК 2011

Але ніхто не визначив напрями політики, яка б зробила біопаливо життєздатним і
замінила бензин чи дизельне паливо. Правила, стимули і штрафні санкції, документально
розпорошені по країнах, часто переводять проблеми добререгульованих країн на менш
регульовані. Більш того, зростаюча кількість недержавних організацій, науковців,
політиків і навіть деякі виробники біопалива проявляють стурбованість щодо швидкого і
неконтрольованого росту біопалива, особливо фокусуючись на потребі адекватного
регулювання в країнах, що розвиваються, впливі на землекористування і безпеку
продовольства.
Глобально, уряди витрачають мільярди доларів, субсидуючи біоенергію, але ці суми
блідніють поряд із тим, що буде витрачено на викопне паливо.За оцінкою Bloomberg New
Energy Finance в 2009 році уряди надали субсидій на суму не менше $43 млн. на
відновлювані джерела енергії та біопаливну промисловість, а по оцінкам Міжнародного
енергетичного агентства, у 2008 році субсидії на викопне паливо склали $557 млрд.. Ця
непропорційність показує біопаливо в досить невигідному положенні. «Вищі ціни на
біопаливо проти викопного палива» є значною перешкодою на шляху розвитку, говорить
Матті Лемус, виконавчий віце-президент біодизельного виробника Neste Oil.
Найщедріша державна підтримка біопалива надходить зі Сполучених Штатів.
Міжнародна рада з продовольства та сільськогогосподарської політики (IPC) оцінює
американські субсидії біопалива у розмірі близько $7 млрд. на рік, поряд із $5 млрд від
Європейського Союзу. Финансова допомога включає в себя прямі субсидії по 12 центів
США за літр і податкові пільги для паливних сумішей - 26 центів США за літр. Між тим,
Закон США про продукти харчування, збереження і енергетики 2008 року стимулював
державні інвестиції в формі грантів та гарантій по кредитам через Міністерство
сільського господарства США.
Розраховувати точний рівень державних витрат в будь-якій країні важко, і оцінки часто
носять політичний характер. Справжні цифри прикриваються складним комплексом
прямої і непрямої підтримки, які у великій мірі невіддільні від широкої
сільськогосподарської політики. В Сполучених Штатах і ЄС ця картина ускладнюється ще
і різними політиками, які проводяться різними штатами і учасниками. Відсутність
прозорості також є проблемою, хоча IPC відмічає, що політика викопного палива
страждає від схожої незрозумілості.
У всьому світі політикою з найбільшим впливом на виробництво біопалива є квоти на
суміші. Уряди, принаймні 17 країн, надають величезний стимул на попит біопалива,
ставлячи стандарти сумішей на рівні 5-10% біоетанолу з бензином, або 2-5% біодизеля з
дизельним паливом - суміші, на яких більшість легкових автомобілів і фургонів може
працювати з легкістю.
Стандарт на поновлюване паливо Агенства з охорони навколишнього середовища США
встановлює чіткі довгострокові умови використання біопалива в транспортуванні до 36
млрд галонів до 2022 року поряд із скороченням викидів парникових газів. Європа має
цільовий показник біопалива на рівні 10% від від транспортного палива до 2020 року, але
прогрес дуже різниться між державами-членами.
Зустрічаючи підвищений попит, який стимулюється такими умовами, потрібен імпорт
великих виробників, таких як Бразилія. І Сполучені Штати, і Європейський Союз, однак,
ввели протекціоністські обмеження, а високі тарифи на імпорт перешкоджають
конкуренції і стабільності повернення вартості. Сполучені Штати, наприклад,
встановлюють тариф у розмірі $14 центів США за літр на бразильський біоетанол, хоча
цей вид палива вважається більш підходящим, ніж місцевий, на основі кукурудзи. І
Лехмус стверджує, що якщо біопаливо стане глобальною реальністю, політики в Європі
© УНК 45