бофони: грошові документи оун і упа

с. Таурів Козівського району Тернопільської області. Оунівець Микола
Вовкун – «Береза-2» за дорученням провідника «Здібного» у 1942–
1943 рр. у с. Артасів Куликівського району Львівської області збірки
на «бойовий фонд», які він називав «національною позикою», проводив
під виглядом пожертвувань для інвалідів Першої світової війни та
для тих, хто був вивезений на роботу в Німеччину.
Наступний випуск бофонiв (уже іншого зразка) також потрапив у
поле зору окупантів i був зафіксований у рапорті поліції безпеки від 10
вересня 1941 р.: «Збір фонду боротьби для ОУH: продаж марок з датою
проголошення незалежності (30.06.1941 р.)» 1 . Термін «марка» може
означати, що бофони цього зразка були невеликих розмірів i зовні нагадували
поштові марки. Безномінальні бофони подібного типу (цілком
можливо, що в рапорті поліції йдеться саме про них) віддруковані
у м. Львові у фонд пам’яті жертв більшовицької окупації Західної
України та у фонд боротьби за реалізацію «Акту 30 червня 1941 р.».
Невеликі за розмірами вони і справді нагадують марки. Зображення
першого (могильний хрест із тризубом i два схрещених мечі) виконано
у традиційних для ОУH(б) червоно-чорних кольорах. Угорі – дві відомі
дати: «17.IХ.1939 – 30.VI.1941». Інший повторює сюжет бофона 004,
але виконаний вже у національних кольорах {005–006}.
Гітлерівці жорстоко переслідували як збирачів підпільних фондів,
так і самих платників. У 1943 р. під час облави в с. Іванківці Борщівського
району Тернопільської області вони затримали Ганну Ратушняк, у
якої при обшуку знайшли бофон. За «сприяння бандитам» її того ж дня
розстріляли.
Переважна більшість бофонiв підпілля ОУН у Галичині часів німецької
окупації – разового використання. Вони, зазвичай, мали сталу
тематичну спрямованість, визначену за ієрархією вищими структурами
ОУН i були приурочені до обов’язкових свят та «пам’яткових днів»,
які відзначали українські націоналісти: «Свято Зброї» («День боротьби»)
– 31 серпня, «Свято Героїв революції» – 23 травня, «Свято Соборності
України» – 22 січня та «Свято Листопадового зриву» – 1 листопада.
У вересні 1941 р. до цього своєрідного капітулу організаційних
відзначень долучили ще й «Свято Акту 30 червня 1941 року», яке також
знайшло відповідне місце у сюжетах бофонiв.
До січня 1942 р. на грошових документах не проставляли номіналів.
Збір готівки проводили на добровільних засадах: хто скільки дасть,
хоча, очевидно, існувала мінімальна ціна бофона – 1 рейсхмарка або 2
1 1 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – С. 529.
19