бофони: грошові документи оун і упа

частину Житомирської областей, а також 14 окружних, 37 надрайонних,
120 районних проводів ОУН, 156 кущових і сільських груп й близько 2,5
тис. підпільників, які боролися індивідуально 1 .
Сили були нерівними. Часто виникали критичні ситуації, коли в
результаті більшовицьких акцій гинули цілі ланки підпілля, що призводило
до порушення зв’язку та взаємодії і, як наслідок, повстанці
змушені були боротися у надзвичайно складних умовах, нерідко в абсолютній
ізоляції.
Попри великі втрати, керівникам ОУН все ж удавалося відновлювати
знищені ворогом структури підпілля. Відомо, що крайовий провід
ОУН «Захід–Карпати» відновлювався 6 разів, «Поділля» – 5, «Буг-2» –
тричі й т. д.
Протягом усього часу існування відділи УПА забезпечували потреби
в коштах, продуктах харчування за рахунок територіальних осередків
ОУН. Основний тягар інтендантської служби несли господарські
апарати оунівського підпілля, оскільки лише вони досконало знали
економічні можливості теренів, могли відшукати нові джерела покриття
надзвичайних витрат, викликаних визвольною боротьбою та регулювати
не завжди прості стосунки між селянами й повстанцями.
Як стверджує очевидець тих подій Роман Дубиняк (Великобританія),
УПА фактично не збирала грошей на бойовий фонд. Все постачання
для неї організувала мережа ОУН (бандерівців): «Коли в бою
частини УПА захоплювали трофеї від ворога, залишали собі що необхідне,
а решту передавали для зберігання до мережі ОУН, що виконувала
адміністрацію Краю, а для частин УПА обов’язки «етапної команди»...
Частини УПА в партизанській боротьбі мусіли бути рухливі,
то ж не могли обтяжувати себе обозами з постачанням... Працівники
сітки ОУН дбали за забезпечення «своїх хлопців» усім необхідним. І як
думаю сьогодні, вив’язувались знаменито. Вони організували збір харчів
і всього необхідного серед українського населення довірених їм районів.
Московських колгоспів ще не було, то нарід мав чим поділитися
з нами. А мережа ОУН розподіляла обов’язки кожному. Не сміло бути,
щоб хтось був покривджений» 2 . Про пріоритетність саме територіальних
осередків ОУН наголошено у бойовому правильнику УПА «Партизанка»,
у якому, зокрема, командирові повстанського відділу рекомендовано
«...про потрібний одяг та харч... договоритися з тереновою
революційною владою».
1 ГДА СБ України. – Спр. 1290. – Арк. 107.
2 ДАТО. – Ф. 3422. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 19.
28