бофони: грошові документи оун і упа

У вересні 1951 р. енкаведисти заарештували останнього районного
провідника «Ігоря», який розроблявся за справою-формуляром «Повстанці».
Він зізнався, що керований ним провід у кількості трьох осіб
залишився без елементарних друкарських засобів і протягом року фактично
жодної роботи не проводив 1 .
Для виготовлення бофонів продовжували використовувати агітаційні
плакати малого формату, на яких робили наддруківки «На Р.Ф.» і
проставляли номінал. Нерідко написи робили олівцем. Зустрічаються
також грошові документи, виконані кольоровими олівцями {212}.
Під час арешту членів Шумського районного проводу ОУН 1952 p.
енкаведисти знайшли у них дев’ять бофонів, які, як виявилося, належали
пропагандисту «Марку». На допиті один із керівників підпілля
Григорій Гуцало пояснив, що ці грошові документи були виготовлені
ще 1949 р. Протягом останніх півтора року бофони не використовувались,
необхідні кошти здобували іншими шляхами.
Однак і після 1954 р. у Західній Україні принаймні до 1958 р. існували
окремі розрізнені «звена» оунівського підпілля без чіткої організаційної
структури, які не здалися і тримали опір. За чекістськими даними,
які доповідалися компартійним інстанціям, на листопад 1953 р. у Західній
Україні діяли 15 проводів ОУН (40 осіб), 32 підпільні організації та
групи (164 особи) і 106 розрізнених бойовиків (одиночок) – разом 310
осіб. У 1954 р. в повстанських краях зафіксовано 13 проявів активності,
з них сім акцій терору. Тривало також розповсюдження листівок.
Більшовицький режим поступово поглинав Західну Україну. Незважаючи
на окремі резонансні акції, приміром вбивство на Бережанщині
(Тернопільська обл.) чекіста В. Стороженка 1959 p., деморалізоване підпілля
вже не становило реальної загрози для радянської влади. Водночас
в умовах «холодної війни» політичне керівництво СРСР усе більше непокоїла
активність оунівських центрів за кордоном, створення з їх ініціативи
«Антибільшовицького блоку народів». Перед чекістами було поставлене
завдання дискредитувати діяльність оунівських організацій на
Заході, внести розкол в їхні ряди та скомпрометувати лідерів, насамперед,
перед спецслужбами країн західного блоку. З цією метою під патронатом
Москви спецслужби Української РСР, створивши легендовані
оунівські групи в республіці, через перехоплені канали зв’язку вели
оперативні ігри із Закордонними Частинами ОУН (ЗЧ ОУН) та з британською
й американською розвідками. Їм вдалося заманити в Україну, а
1 ГДА СБ України, Тернопіль. – Спр. 69. – Т. 2. – Арк. 178.
71