бофони: грошові документи оун і упа

Розділ 4. Підпільні друкарні, емісія та поширення бофонів
Перед приходом Червоної армії на західноукраїнські землі у 1943–
1944 рр. оунівці зуміли організувати цілісну та струнку систему видавничих
осередків та підпільних друкарень. Кожен обласний провід мав у
підпорядкуванні 2–3 великі друкарні та близько десятка технічних ланок
(«звен»). Так, у с. Антонівці Шумського району, в будинку лісничого з
червня 1943 р. для потреб південної групи УПА «Північ», Воєнної округи
(ВО) «Богун» та Рівненського обласного проводу діяла велика друкарня.
В серпні 1943 р. друкарню разом зі штабом групи УПА передислокували
в с. Градки Мізочського району Рівненської області. У той самий
час неподалік с. Бережниця Сарненського району для потреб групи УПА
«Заграва» запрацювала подібна потужна друкарня. Згодом вони стали
осередками зорганізованої в УПА Української Пресової Служби
(УПС) 1 .
У Північно-Східній Волині на терені командира «Гонти» оунівці організували
вишкіл, де відомий український графік Ніл Хасевич навчав
техніки різьби обдарованих підпільників. Планувалося, що випускники
цієї мистецької школи увійдуть до штату великих підпільних друкарень
і відтворюватимуть роботи з повстанської тематики свого учителя.
Однак реальність перекреслила всі плани підпілля. Чекісти розпочали
накопичувати й аналізувати інформацію про підпільні друкарні
ОУН ще з кінця 1942 р. Оперативні групи спецслужби, які масово направлялись
на окуповану територію України в тил ворога, мали поряд з
іншими завданнями виявляти підпільні друкарні націоналістів і добувати
зразки їхньої продукції. Так, чекістська опергрупа «Розгром» на
чолі з Григорієм Бурлаченком («Петровим»), яку в серпні 1943 р. було
десантовано на базу партизанського з’єднання Бегми, що діяло на Рівненщині,
нарівні з розвідувальною роботою збирала зразки оунівських
підпільних видань. Аналогічну діяльність проводила й оперативна
група «Волинці». Всі отримані дані надсилались до центру для додаткового
вивчення.
Із приходом радянської влади розпочалися спеціальні акції, спрямовані
на ліквідацію видавничої бази підпілля. Тільки з січня по вересень
1944 р. оунівці втратили кілька капітально обладнаних друкарень.
Так, під час проходження фронту було виявлено друкарню Кам’янець-
1 ГДА СБ України, Тернопіль. – Спр. 14314. – Т. 1. – Арк. 48–49, 76–77; ГДА СБ
України, Рівне. – Спр. П-13352. – Арк. 12–15; Вовк О. Вступ // Літопис УПА. Документи
і матеріали. – Т. 2. – Київ–Торонто, 1999. – С. ХVІІІ.
38