бофони: грошові документи оун і упа

бофонам та іншим грошовим документам, зібрані у населення грошові
контингенти, натуральні податки та реквізовані матеріальні цінності
нерідко сприймались як своєрідне відшкодування в кредит їх вартості.
Відшкодування за виконані контингенти та реквізовані матеріальні
цінності переносились на невизначений термін. Під час ведення пропагандистської
роботи серед населення, в ході здійснення контингентних
заходів, грошових зборів бандерівці часто робили усні заяви про повернення
населенню боргів після перемоги над ворогами та створення
Української Самостійної Соборної Держави. У цьому контексті характерними
є свідчення Василя Кука, який після загибелі Романа Шухевича
перебрав його військові та організаційні посади. Василь Кук у своїх
спогадах авторитетно відзначав, що керівники ОУН і УПА, запроваджуючи
бофони, мали намір, «якщо час добре розпорядиться у прийдешньому
дні і постане в Україні своя незалежна, демократична соборна
держава, обов’язково обміняти їх на нову національну валюту» 1 .
Відтак бофони розглядалися як облігації своєрідної позики, які тільки
у виняткових випадках могли мати обігову функцію.
Не викликає сумніву й той очевидний факт, що патріотично настроєне
населення Західної України сподівалось (можливо, навіть і
підсвідомо) на повернення боргів. Попри реальну небезпеку потрапити
до категорії «бандпосібників» дбайливі господарі переховували бофони,
квити та інші документи про здані грошові та натуральні контингенти.
У ГДА СБУ в архівно-кримінальних справах зберігаються грошові
документи ОУН і УПА, датовані різними роками, що дає підстави
стверджувати про цільове нагромадження їх власниками. Отже, бофони
були певною мірою документами фідуціарними, тобто такими, що
базувались на довірі населення.
Умови й обставини діяльності ОУН і УПА як емітента цілком виправдовують
техніко-виробничі та мистецькі недоліки бофонів, обмеженість
їх функцій, незахищеність – українські повстанці створювали
такі атрибути державності, на які в них вистачало уміння, сил і засобів.
Досвід матеріально-технічного забезпечення УПА є по суті аналогічним
досвіду інших партизанських та національно-визвольних рухів.
Джерелами забезпечення партизанських сил є захоплені у противника
трофеї, власне виробництво, допомога місцевого населення, конфіскація
матеріальних засобів у зрадників і ворогів та вимушене оподаткування
і реквізиції у місцевого населення у разі виникнення гострої потреби,
придбання матеріальних засобів через торговельну мережу на
1 Гроші в Україні... – С. 87.
97