бофони: грошові документи оун і упа

ман») та підпільник «Павло», які зуміли організувати доставку паперу
з Києва, а згодом з Понінківської паперової фабрики 1 .
На теренах діяльності проводу «Одеса», зокрема на Житомирщині,
у 1945–1946 рр. оунівці використовували бофон номіналом 30 крб., на
якому зображено картуш із тризубом та вміщено напис: «Воля» {072}.
Про обставини цієї емісії докладнішої інформації отримати не вдалось.
За неперевіреними даними, ці бофони могли бути виготовлені на Станіславівщині
та принесені на Волинь рейдуючими групами УПА.
У 1946–1948 рр. на ПЗУЗ оунівці (очевидно, ланки район–
надрайон) використовували також бофон номіналом 25 крб., написи,
орнамент і рамка якого виконані друкарською машинкою. В центрі малюнка
– постать воїна УПА з прапором та шаблею {097}. Про обставини
виготовлення цього грошового документа та його належність до
тих чи інших структур ОУН даних немає.
У 1950–1951 рр. провід ОУН «Москва» ще мав у своєму підпорядкуванні
кілька потужних друкарень: ім. І. Терейка («Дибова») та
ім. Клима Савура. Остання з них розташовувалась у с. Радомишль (недалеко
від м. Луцька). Скоріш за все саме її підірвали вибухівкою
(оперативний захід «Сюрприз») енкаведисти у січні 1951 р. Серед загиблих
був заступник керівника крайового проводу «Верхованець» та
бійці «Андрон» і «Конон», можливо, учні Н. Хасевича. Іншу друкарню
організував на Ковельщині 1951 р. керівник крайового проводу ОУН
В.Галаса («Орлан»).
На жаль, не вдалося знайти достатньо документального матеріалу
про фінансову діяльність Львівського крайового проводу ОУН. Це пояснюється,
насамперед, тотальною роботою репресивного апарату на
Львівщині та Дрогобиччині, його високою концентрацією. Саме тут,
порівняно з іншими західними областями України, репресивний режим
був чи не найжорстокішим. Усі летючки, бофони, часописи, котрі виготовляли
підпільники, органи МДБ–МВС безжалісно знищували як
такі, що не мали оперативної цінності й, більше того, містили антирадянську
пропаганду. Про це свідчать численні кримінальні справи на
учасників ОУН і УПА. В постановах військового трибуналу Прикарпатського
військового округу, як правило, була вимога після судового
процесу знищувати матеріали «наклепницького» характеру на чинний
у СРСР лад.
Для пропагандистської роботи підпільники використовували передову
на той час поліграфічну базу. Серед талановитих художників-
1 Іщук О., Ніколаєва Н. Ліквідація органами державної безпеки УРСР підпільних
типографій... – С. 13.
45