бофони: грошові документи оун і упа

графіків чільне місце посідає уродженець Тернопільщини Петро
Обаль. Керівництву підпілля він був відомий як борець за волю України,
який свій патріотизм довів ще у 1918– 1919 рр., воюючи з більшовиками
у складі 10-ї бригади УГА. На відміну від Н. Хасевича, він не
мав підпільної школи, оскільки перебував на легальному становищі –
викладав малювання у Стрийському педагогічному училищі. Як встановили
слідчі з МДБ, регулярні контакти митця з оунівським підпіллям
розпочалися наприкінці зими 1945 р., коли легалізований оунівець, бухгалтер
райвно Володимир Губернат відвідав його квартиру і передав
невеличкий аркуш паперу, на якому були контури малюнка: повстанська
могила із хрестом і тризубом та написом на могильній плиті «Полеглим
бійцям за волю України». П. Обаль, опрацювавши ідею малюнка,
за короткий термін виготовив проект дереворита, який передав
своєму зв’язковому, а той – підпіллю.
У жовтні 1945 р. на замовлення підпілля ОУН П. Обаль виготовив
новий проект дереворита з постаттю січового стрільця, присвячений
«Листопадовому зриву». Відтоді та фактично до арешту в грудні
1949 р. він з року в рік опрацьовував ці дві теми і виготовляв нові твори
малої графіки, які потім копіювались підпіллям {086–087}. Принаймні
він зізнався, що два малюнки, які він виготовив у 1946 і 1947 p.,
були присвячені цим знаменним датам.
Таким чином, можна дійти висновку, що певна частина плакатів та
бофонів, присвячених ЗУНР та «Святу Героїв», на теренах Львівського
крайового проводу ОУН і крайового проводу ОУН «Поділля» була
спроектована саме П. Обалем.
До виготовлення бофонів також мав відношення член ОУН з
1933 р., професійний художник-графік «Омелян», який закінчив двокласну
художню школу у Львові за спеціальністю «церковний живопис»,
а потім брав ще й приватно уроки в Перемишлі у професора
О. Кульчицького. Навесні 1930 р. він розпочав практику церковного
живопису у художника Павла Запорожського з Перемишля, з яким у
1930–1938 рр. спільно працював над оформленням церков у різних місцевостях
Галичини. У період німецької окупації він навчався на художніх
курсах образотворчого мистецтва при Спілці українських художників
у Львові під керівництвом професора К. Сапруна, а із травня
1946 р. працював у технічній ланці Перемишльського окружного проводу
ОУН, яким у той час керував М. Гук («Григор»). У вересні
1947 р., коли сталося переселення українського населення під час акції
«Вісла» та евакуація за наказом керівництва ОУН кращих сил підпілля
Закерзоння в Україну, митець потрапив у розпорядження Самбірського
46