боÑони: гÑоÑÐ¾Ð²Ñ Ð´Ð¾ÐºÑменÑи оÑн Ñ Ñпа
боÑони: гÑоÑÐ¾Ð²Ñ Ð´Ð¾ÐºÑменÑи оÑн Ñ Ñпа
боÑони: гÑоÑÐ¾Ð²Ñ Ð´Ð¾ÐºÑменÑи оÑн Ñ Ñпа
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
графіків чільне місце посідає уродженець Тернопільщини Петро<br />
Обаль. Керівництву підпілля він був відомий як борець за волю України,<br />
який свій патріотизм довів ще у 1918– 1919 рр., воюючи з більшовиками<br />
у складі 10-ї бригади УГА. На відміну від Н. Хасевича, він не<br />
мав підпільної школи, оскільки перебував на легальному становищі –<br />
викладав малювання у Стрийському педагогічному училищі. Як встановили<br />
слідчі з МДБ, регулярні контакти митця з оунівським підпіллям<br />
розпочалися наприкінці зими 1945 р., коли легалізований оунівець, бухгалтер<br />
райвно Володимир Губернат відвідав його квартиру і передав<br />
невеличкий аркуш паперу, на якому були контури малюнка: повстанська<br />
могила із хрестом і тризубом та написом на могильній плиті «Полеглим<br />
бійцям за волю України». П. Обаль, опрацювавши ідею малюнка,<br />
за короткий термін виготовив проект дереворита, який передав<br />
своєму зв’язковому, а той – підпіллю.<br />
У жовтні 1945 р. на замовлення підпілля ОУН П. Обаль виготовив<br />
новий проект дереворита з постаттю січового стрільця, присвячений<br />
«Листопадовому зриву». Відтоді та фактично до арешту в грудні<br />
1949 р. він з року в рік опрацьовував ці дві теми і виготовляв нові твори<br />
малої графіки, які потім копіювались підпіллям {086–087}. Принаймні<br />
він зізнався, що два малюнки, які він виготовив у 1946 і 1947 p.,<br />
були присвячені цим знаменним датам.<br />
Таким чином, можна дійти висновку, що певна частина плакатів та<br />
бофонів, присвячених ЗУНР та «Святу Героїв», на теренах Львівського<br />
крайового проводу ОУН і крайового проводу ОУН «Поділля» була<br />
спроектована саме П. Обалем.<br />
До виготовлення бофонів також мав відношення член ОУН з<br />
1933 р., професійний художник-графік «Омелян», який закінчив двокласну<br />
художню школу у Львові за спеціальністю «церковний живопис»,<br />
а потім брав ще й приватно уроки в Перемишлі у професора<br />
О. Кульчицького. Навесні 1930 р. він розпочав практику церковного<br />
живопису у художника Павла Запорожського з Перемишля, з яким у<br />
1930–1938 рр. спільно працював над оформленням церков у різних місцевостях<br />
Галичини. У період німецької окупації він навчався на художніх<br />
курсах образотворчого мистецтва при Спілці українських художників<br />
у Львові під керівництвом професора К. Сапруна, а із травня<br />
1946 р. працював у технічній ланці Перемишльського окружного проводу<br />
ОУН, яким у той час керував М. Гук («Григор»). У вересні<br />
1947 р., коли сталося переселення українського населення під час акції<br />
«Вісла» та евакуація за наказом керівництва ОУН кращих сил підпілля<br />
Закерзоння в Україну, митець потрапив у розпорядження Самбірського<br />
46