бофони: грошові документи оун і упа

Порівняно з бандерівцями мельниківці у фінансово-господарській
діяльності значно рідше користувалися бофонами. Це пояснюється
джерелами їх матеріально-технічного забезпечення. На Кременеччині
та Дубенщині представники ОУН(м) зуміли опанувати фільварки й інші
великі сільськогосподарські підприємства, просунути туди своїх
людей, тоді як бандерівці із самого початку змушені були перебувати
на утриманні селян.
Не тільки бандерівське та мельниківське підпілля у фінансовогосподарській
діяльності користувалося грошовими документами, їх
виготовляли й інші українські політичні сили, зокрема Український
Центральний Комітет (УЦК). Протягом усієї війни це була єдина легальна
організація, що могла, хоча і дуже обмежено, боронити соціальноекономічні
інтереси українців у Генерал-губернаторстві. Згідно зі своїми
програмами, УЦК систематично випускав грошові документи для
збирання коштів у фонд допомогових комітетів.
У 1943 р. УЦК поширив серед населення Галичини двосторонній
грошовий документ «Писанка українській дітворі» номіналом 2 злотих.
Проте не варто порівнювати грошові документи УЦК із грошовими
документами ОУН і УПА. Незважаючи на зовнішню схожість, між
ними існує відмінність, як між легальною та нелегальною формами діяльності.
Навіть слова «бойовий фонд» означали спротив окупантам,
боротьбу за визволення.
Оунівці нерідко використовували грошові документи УЦК для маскування
перед окупантами своєї фінансово-господарської діяльності.
Заарештований енкаведистами член ОУН Іван Канюга із с. Ілавче Теребовлянського
району зізнався, що на початку 1942 р. організація йому
доручила зібрати гроші у фонд підпілля. Для конспірації цю акцію
він проводив, маскуючись під інституцію УЦК. Для цього, як стверджував
Канюга, на грошових документах ОУН було зроблено відповідні
наддруківки, які мали створити в окупанта враження, що захід проводиться
в рамках однієї із програм УЦК, зокрема допомоги українським
військовополоненим 1 .
І. Канюга деталізував номінали бофонів та процедуру збору коштів:
«Гроші збирали так: серед населення роздавалися квитки вартістю
від 1 до 200 злотих... Збір звичайно проводився у святкові дні. Кожен
збирач мав свою дільницю 50–100 дворів. Він ходив по хатах і збирав
гроші, а замість них давав квитки такої вартості, скільки отримував
1 ГДА СБ України, Тернопіль. – Спр. 27790. – Арк. 13.
24