Палагнюк - Чтиво

Я натискаю Ctrl+Alt+G. Натискаю Ctrl+Alt+B. Перевіряюшафу в Женеві. Шафу в Берліні. В Афінах. У Сінгапурі.Чесно кажучи, скоріше за все, саме через Ґорана ми з нимне йдемо цього року на церемонію вручення «Оскара». Занадтовеликі шанси на те, що коли камери дадуть крупним планомнас, дітей Спенсерів, Ґоран буде позіхати чи колупати пальцему носі, чи хропти, осівши в темно-червоному кріслі, а з куткайого чуттєвих, повних губ витікатиме слина. Все це давня іневажлива справа, але який би лакей не виконував пошукдітей, які потенційно підходитимуть для всиновлення, він чивона напевно втратили роботу через те, що включили Ґоранадо списку. Мої батьки фінансують благодійний фонд, якийголовним чином дає роботу мільярду агентів з реклами, щоготують прес-релізи, де оспівують щедрість мого батька. Так,вони можуть пожертвувати тисячу доларів на будівництвошколи зі шлакобетону в Пакистані, але потім вони заплатятьпівмільйона за документальний фільм про цю школу, за пресконференції,командировки для журналістів, і взагалі за те,щоб геть увесь світ дізнався про їхню доброчинність. На першійже фотосесії Ґоран усіх розчарував: він не проливав сльозищастя перед камерами, а також не називав своїх новихопікунів якось більш ніжно, ніж «ці містер і місіс Спенсер».Усім нам знайомі ці телевізійні рекламні ролики, коликішка чи собака миттєво сують морду в миску із сухим кормом,демонструючи, який він неймовірно смачний; але насправдіпричина такого ентузіазму полягає в тому, що бідолашнутваринку кілька діб не годували. Ну от, такий принципмав би підказати Ґоранові сяяти від щастя й гордості у новіймодній одежі від Ральфа Лорена, чи Кельвіна Кляйна, чи ко­116