Палагнюк - Чтиво

світ не належатиме нам. Тобто: нащо зупинятися на п'ятдесяти?Нащо зупинятися на Гавайях? Мені здавалося зовсім природним,що Японія та Африка з часом увійдуть до зірковоїчастини нашого державного прапора. У минулому ми відсунулидокучливих навахо й ірокезів і створили замість нихкаліфорнійців і техасців. Можна було б зробити те саме зІзраїлем і Бельгією і, нарешті, досягти миру у всьому світі.Коли ти маленька дитина, ти справді вважаєш, що збільшеннярозмірів — зростання, нарощування м'язів чи отриманняцицьок, — може вирішити всі твої проблеми. Матуся так ідосі вважає: вона постійно купляє нові будинки по всьомусвіту. Те ж саме притаманне і моєму татові: він постійно збираєвдячних дітлахів із жахливих місць, на кшталт Дарфурачи Батон-Ружа.Проблема в тому, що проблемні діти ніколи не залишаютьсяврятованими назавжди. Мій братик з Руанди, якийпровів із нами близько двох годин, утік з моєю дебетовоюкарткою. Моя сестричка на день, з Бутану, весь час ковталазаспокійливе, яке моя мати була рада їй підкладати... і сталанаркоманкою. Ніщо не залишається безпечним. Навіть нашібудинки в Гамбурзі, Лондоні й Манілі стоять порожні, приваблюючиграбіжників і буревії та збираючи пил.А Ґоран... ну, беручи до уваги те, на що перетворилосьйого всиновлення, важко назвати його врятування ВеликимУспіхом.Так, я можу зрозуміти хибну логіку своїх батьків, але якщо,я така вже обдарована й талановита, чого ж це я не читалажодних книжок, окрім творів Емілі Бронте, і Дафни Дюмор'є,і Джуді Блум? Та що там, «Твоя назавжди, Ембер» я126