Палагнюк - Чтиво

Розділ двадцять п’ятий«Ти тут, Сатано? Це я, Медісон. Неправду кажуть, що колипомираєш, усе життя проноситься перед очима. Щонайменше,не все. Якась частина життя і справді може пронестися. А отщоб пригадати решту, на це можуть піти роки й роки. Гадаю,саме у цьому й полягає функція Пекла: це місце, де люди пригадують.Окрім цього, мета Пекла полягає в тому, щоб не такзабути якісь частини життя, а щоб простити їх.Отже, хоча мертві й сумують за всім і за всіма, вони зовсімне вештаються поблизу Землі довічно».Того разу тато взяв наш реактивний літак, щоб відвідатиякесь засідання акціонерів у Празі, але от біда — того ж днямамі треба було летіти до Найробі, звідки вона хотіла забратиякогось бідолашного сироту із заячою губою та вовчоюпащекою, чи нагороду від музичного фестивалю, чи якесьдурне щось, тож вона орендувала для нас із нею інший літак,от тільки робітники фірми з лізингу і таймшеру... вони далинам діаметрально протилежний тому, який замовляла мама,тип літака, необдумано надіславши нам літак із позолоченимикранами у ванній і фресками на стелі, намальованимивручну, — тобто такий тип літака, яким зазвичай користуютьсямолодші члени королівської родини з Саудівської Аравії,190