Палагнюк - Чтиво

«червоні дні календаря», які, звісно ж, не просто так назвали«критичними», дозвольте нагадати вам, що я мертва, покійна,покинула цей світ до пубертату, а отже — маю імунітет добезглуздих репродуктивних біологічних потреб, які, безсумнівно,супроводжують кожен живий, дихаючий момент вашогонікчемного, живого, дихаючого життя.Навіть зараз у мене у вухах стоїть голос матінки: «Медісон,ти мертва, тож — заспокойся вже».З часом я починаю сумніватися, до чого в мене більшсильна схильність: до Надії чи Заспокійливого.У сусідній клітці Бабетта марнує час, придивляючись докутикул і поліруючи нігті об ремінець білої сумочки. Кожногоразу, коли вона кидає погляд у мій бік, я влаштовую виставу:чухаю шию та шкіру навколо очей. Здається, до Бабеттиніяк не дійде, що ми обидві мертві; отже, хвороби, хоча б ітакі, як псоріаз, навряд чи турбуватимуть нас і впродовжзагробного життя; утім, коли добре поміркувати над її виборомматово-білого лаку для нігтів, стає зрозумілим, що такі,як Бабетта, не відповідають образові дівчини-стипендіатки.Дівчини з обкладинки — мабуть.Бабетта зустрічається зі мною поглядом і питає:— Який сьогодні день?Я чухаюсь і відгукуюсь:— Четвер.Насправді, я не дозволяю нігтям контактувати зі шкірою;я чухаю віртуальну, уявну шкіру: інакше обличчя в мене давновже перетворилося б на шмат сирого м'яса. Останнє, щомені потрібно, — це підхопити якусь інфекцію в такому брудному,запоганеному середовищі.Бабетта знову скоса дивиться на кутикулу та каже:31