Палагнюк - Чтиво

дівчатка з третього світу мріють про те, щоб стати ними... Старіхотіли, щоб моє дитинство було схожим на те дитинство, якогоне вистачало їм: наповненим безтурботним сексом, наркотикамидля гарного настрою та рок-музикою. Татуюванням ікоштовностями для пірсингу. Всі їхні однолітки відчуваютьмайже те саме, а призводить все це до того, що діти, яких широкааудиторія вважає дев'ятилітніми, вагітніють. Ось такийпарадоксальний результат навчання дитячих віршиків разоміз навичками контрацепції. Подарунки на день народження, такі,як медичні ковпачки «Хелло Кітті», і сперміцидна піна «ХолліХобі», і трусики «Кролик Пітер» без промежини.Будь ласка, не треба думати, наче мені жилось весело. Моямати каже стилісту: «Меді не готова носити чубок». Вонакаже костюмеру: «Меді трохи непокоїться Через свою великупопо».Не треба уявляти, наче мені дозволяють хоч рота розкрити.Більше того: мама постійно скаржиться, що я завжди мовчу.Тато сказав би вам, що життя — то гра, і треба закасатирукава і щось зробити: написати книжку. Станцювати танок.Для моїх батьків світ являє собою арену битви за увагу, за те,щоб тебе почули. Може, саме це мені і подобається в Ґорані:чітка відсутність метушні. Ґоран — єдиний серед моїх знайомих,хто не веде переговори з компанією «Парамаунт»стосовно угоди на виробництво шести фільмів. Він не організовуєвиставку своїх полотен у Музеї д'Орсе. І не відбілюєзуби у стоматолога. Ґоран просто є. Він не плете інтриги, щобзмусити дурнувату Академію дурнуватих кінематографічнихмистецтв і наук вручити йому блискучу статуетку під оплескиюрби зиліона глядачів. Він не проводить маркетингові140