Палагнюк - Чтиво

віси, і з першим натяком на рух дівчата у кімнаті починаютьверещати. Молодші дівчата спотикаються і перекидаютьсяодна через одну, поспішаючи покинути кімнату. З легкістю,наче натискаючи Ctrl+Alt+A, я посилюю роботу кондиціонера,знижуючи температуру в приміщенні, доки дівчата, щозалишилися, не починають бачити пару від дихання, що виситьтуманом і переливається у світлі від полум’я свічок. Наченатискаючи Ctrl+Alt+L, я вмикаю і вимикаю верхнє світло,вмикаю і вимикаю, стробуючи лампи, швидко, наче блискавка.Наповнюю кімнату еквівалентом усіх знімків зі спалахомусіх фотографів журналу «Піпл», які колись знімали мене наплівку. Я засліплюю дівчат, що зібралися тут, наче ціла арміянайманих папараці.Коли це відбувається, дівчата, що залишилися, біжать додверей, відштовхуючи одна одну, вискакують у коридор, верещатьі ридають, наче прокляті душі, замкнені у бруднихклітках Пекла. Вони дряпають коліна й лікті, перелазячи одначерез одну, і в кімнаті залишаються лише три злобні фурії,три Збоченки Вандерзбоченц: вони, як і раніше, сидять намоєму колишньому ліжку, навколо свічок.Авжеж, ось вона, я, легендарна оголена дівчина, що залишилапримарні відбитки мертвих долонь на ручках дверейсаме цього гуртожитку. Міс Медісон Квітка Пустелі РозаПарке Койот Трікстер Спенсер. Ось вона, я, повернулась довас лише на одну ніч, дурна, товста і розпещена дочка кінозірки.Я дивлюсь на цю трійку, на те, як їхні вивернуті балетніноги бруднять моє ліжко, а вузлуваті тазові кістки анорексичнихсідниць зариваються у мій старенький матрац, і злегкістю, наче натискаючи Ctrl+Alt+D, я зачиняю і замикаю282