Палагнюк - Чтиво

Врешті-решт, те, що відбувалось, було лише грою, правилякої мене навчали члени моєї вікової групи у надзвичайноексклюзивній школі-інтернаті для дівчат, розташованій глибокоу безпечних нетрях швейцарських Альп. Незважаючина нещодавно отриманий статус міс Лисиці Вандерлис і Киціфон Кицеберг, ці дівчата одного дня закінчать навчання йотримають посади головного редактора британського відділенняжурналу «Воґ» чи, коли їм це не вдасться, першої ледіАргентини. Правила етикету, протоколу й пристойності вбивалив нас щодня. Такі вишукані молоді панночки ніколи нестануть робити щось непристойне.Під їхнім натиском я уявляла себе невинною гувернанткоюз «Франкенштейна»: я висіла на шибениці, петля несправедливозатягувалась у мене на шиї, куди вона потрапилачерез звинувачення мене в організації вбивства поверненимдо життя чудовиськом божевільного вченого. Я уявляла, щомене душить туго зашнурований корсет із китового вуса.Повільна смерть через сухоти. Курильні опіуму. Перед моїмиочима ставали образи непритомності, й зомління, й сильнепередозування «лаудануму». Я перетворилась на СкарлеттО'Хару, яка відчуває, як сильні руки Ретта Батлера намагаютьсявичавити її любов до енергійного лицаря Ешлі Віліса,і цієї миті, коли мої червоні подряпані руки вчепились у простирадло,я вигукнула хриплим від напруження голосом, начеКеті Скарлетт О'Хара: «Облиш мене, негіднику!»Впродовж того, як мій зір заповнювали зірки, метеори йкомети різного кольору: червоні, блакитні й золоті, — стелякімнати, здавалося, насувалась все ближче й ближче до мене.Через кілька секунд серце в мене наче припинило битися, а166