Палагнюк - Чтиво

ніс майже торкався стелі, яка ще кілька хвилин тому висілатак далеко над моєю головою. Моя свідомість немов нависаланаді мною, вона плавала й витріщалася на загарбників моголіжка.Дівчачий голос промовив: «Швидше, даруй їй поцілунок».Цей голос лунав з-за моєї потилиці. Я обернулась і побачила,що все ще лежу на ліжку, а махровий пояс усе ще міцно зав’язанийнавколо моєї шиї. Обличчя в мене було одутлим іблідим, а дівчата, що сиділи по обидва боки від мене, все щетягнули на себе кінці пояса.Дівчина, що сиділа у мене в ногах, сказала:— Припиніть тягнути й даруйте поцілунок.Ще одна дівчина погодилась:— Авжеж.їхні голоси були приглушені й лунали наче крізь туман,наче з відстані у кілька миль.Третя дівчина, що сиділа біля моїх ніг, розправила дужкимоїх окулярів й начепила їх на власне самовдоволене обличчя.Хлопаючи віями й кокетливо нахиляючи голову то вправо,то вліво, вона сказала:— Ви всі дивіться на мене... Я — жирна, потворна дочкадурнуватої кінозірки... Моє фото надрукували на обкладинцідурнуватого журналу «Піпл»...І всі три міс ПустіХолови захіхікали.Коли дозволите мені хвильку потурати своєму бажаннюпочувати себе ніяково, я справді виглядала жахливо. Шкірана щоках трохи запала й набрякла, наче суфле з абрикосів.Очі, відкриті на щілину, здавались глазурованими, ніби гладенькаповерхня занадто карамелізованого крем-брюле. Що167