Палагнюк - Чтиво

— Ось це — Медісон, — каже Бабетта, знайомлячи менез усіма присутніми. Обійнявши мене за плечі й підводячи достійки, вона додає: — Лише за три тижні, що вона провелатут, Меді підвищила рівень проклятих душ на сім відсотків!По юрбі котиться шепіт.Наступної миті до нашої крихітної групи підходить чоловікпохилого віку. Тримаючи капелюх в руках, цей чоловік,чию шию прикрашає краватка-метелик, питає:— Ви, часом, не Медісон Спенсер?Відповідає йому місіс Труді:— Так, це вона, — старенька просто сяє; вона охоплює моїпальці своєю зморщеною ручкою і стискає їх.Поглянувши на цього чоловіка, на його затьмарені катарактоюочі й напружені, тремтячі плечі, я кажу:— Ні, не може бути... Невже ви пан Хелмот, з Бойсе, штатАйдахо?— Власною персоною, — каже старий. — Чи ким там ястав, — він так відверто задоволений, що навіть червоніє.Застійна серцева недостатність, пригадую я. Я тисну йомуруку й кажу:— Ласкаво просимо до Пекла.На дальньому боці стійки, за столом демона, матричнийпринтер зі скрипом і скреготом повертається до життя. Зубчастіколеса тягнуть папір, що подається безперервно, із запилюченоїкоробки. Папір пожовклий і крихкий. Каретка принтера зревом їздить зліва направо і назад, друкуючи рядок за рядком,сторінка за сторінкою, їздить по перфорованих рейках.Бабетта обійняла мене за шию, і її рука звішується білямого обличчя. Манжета її блузки трохи піднялась, так що175