Палагнюк - Чтиво

По телевізору демонструють величезні гамбургери, щоповільно обертаються; м’ясо в них таке гаряче, що й досішкварчить і плюється жиром. Шматочки сиру падають нанього, розтікаються по всій площині пекуче-гарячих пиріжечківз яловичини. Ріки розтопленої помадки течуть крізьгірський пейзаж м’якого морозива зі смаком ванілі під жорстокимградом рубленого іспанського арахісу. Завірюхи з цукровоїпудри ховають замерзлі пампушки. Піца крапає томатнимсоусом і тягне за собою клейкі струни моцарели.Ґоран забирає у мене з пальців гарячий чинарик. Робитьще одну затяжку й заливає дим ковтком шоколадного молочногококтейлю.Ще раз обхопивши губами вологий недопалок сигаретиз марихуаною, яку ми палили на двох, я намагаюсь розпізнатисмак слини мого коханого. Торкаючись язиком вологихшарів паперу, я відчуваю смак печива із крихтами шоколаду,поцупленого з міні-бару. Відчуваю різкий присмак штучнихфруктів: лимонів, вишень, динь, украдених цукерок, забороненихдля нас через їхню шкідливу дію на зубну емаль. І на-,решті, під товстим шаром цих смаків, мої смакові сосочкивідчувають земну, родючу слину мого примітивного бунтівника,хлопчика-чоловіка, чужий сморід мого флегматичногоХіткліфа. Мого простакуватого, грубого дикуна. І я насолоджуюсяцим, цією закускою перед банкетом з вологих поцілунківҐорана, поцілунків із язиком. У чинарику з індійськоюмарихуаною я відчуваю залишки його шоколадного молочногококтейлю.По телевізору демонструють корзину начос, щедро пересипанихпорізаними кружечками оливками і криваво-чер­179