Палагнюк - Чтиво

Розділ дев’ятнадцятий«Ти тут, Сатано? Це я, Медісон. Будь ласка, не думай, нібия завжди була дуже розумною дівчиною. Навпаки, я зробиланабагато більше помилок, ніж треба, і далеко не найменшоюз них було моє невірне розуміння того, що таке «французькийпоцілунок».Грі у «французький поцілунок» мене навчили кілька дівчату школі — таких собі Повій фон Повієску. У моїй школіінтернатіу Швейцарії, де я ледве не замерзла до смерті, алезамість цього лише втратила трохи шкіри з долонь, купкацих сопливих дівчаток завжди проводила час разом. їх булотроє, але вони всі були цілком і повністю Збоченими Мак-Збоченками, і Бруднючими Ван Бруднючками, і ШльондрамиО’Шльондрафами, і вони розмовляли англійською та французькоюз однаково невимушеною, рівною вимовою, як унавігатора в «ягуарі» мого тата. Вони ступали лише на зовнішнійкрай чобіт, і кожен крок трішки перехрещувався зпопереднім, доводячи, що вони дуже багато років займалисябалетом. Ну от, і ці три дівчини всюди ходили разом ізазвичай різали собі вени й допомагали одна одній блювати;у замкнутому колі школи-інтернату вони мали недобруславу.6* 163