Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ПЕРЕДМОВА(«L’art du theatre», 1750) — була відома й у Росії, ще при дворі Єлизавети Петрівни,й до кінця XVIII ст. використовувалася як посібник з майстерності актора(до річниці коронування Єлизавети було здійснено показ Прологу, в якому, середінших, на сцені виступало й Театральне мистецтво). Щоправда, й слово мистецтво(L’art) тоді ще не мало відтінку, набутого ним у ХІХ ст.: воно сприймалосярадше як ремесло. Попри революційну, як на ті часи, назву, книга Франсуа Ріккобонібула присвячена навіть не театральному мистецтву в широкому сенсі, а суторемеслу (основні розділи цієї праці присвячені жесту, голосу, декламації, виразності,поняттям, ніжності, силі, окремим амплуа й жанрам, сценічній грі, паузітощо). Згодом про театральне й «акторське мистецтво, що пов но цінно розвинулосялише у Новий час», писатиме у своїй «Естетиці» Гегель 12 . Нарешті, і, як тодівидавалося, остаточно, театр отримує статус мистецтва у праці Гордона Крега«Мистецтво театру» (1905).У XVIII ст. в українській шкільній драмі побутує словосполучення дійствія художная;цей термін вживає Сильвестр Ляскоронський у Пролозі до «Трагедо-комедії»(1729). В Епілозі він уживає термін діло художное. Ілля Турчиновський використовуєсловосполучення іскуство партесноє. Нарешті, Словник української мови БорисаГрінченка 1862 р. фіксує появу термінів мистець (у значенні мастеръ, мастак),мистецьки (мастерски), мистецький (мастерской), мистецьтво (мастерство,мастерское уменье, искусство). Термін мастак, у свою чергу, пояснюється у Словникуяк мистець, і вперше фіксується в «Енеїді» І. Котляревського (1798).Серед термінів на позначення театрального видовища у ХVI ст., побутує грецькекомедія — будь-який драматичний твір або вистава, незалежно від її жанру(грати комедію, французька комедія та ін.). У французькій мові цю лексему зафіксованоу XIV ст., в англійській — вона видозмінюється від commedy (1530) до comœdia(1565); згодом comedy (1582) і, нарешті, comedia (1598). У такому самомупо зажанровому значенні термін зберігається у назві театру «Comédie-Fran ça ise»й у словосполученні commedia dell’arte.Наприкінці XVI ст. термін комедія ще не має жанрового забарвлення й охоплюєвсі види театральних розваг. Так, Іван Вишенський у «Посланії до честноїи благоговійной старицы Домникии» писав: «И не відомость хулю художества,але хулю, што теперешніе наши новые рускіе философы не знают в церкви ничтожечитати, ни тое самое Псалтыри, ни Часослова Латынских баснейученицы, зовемые казнодіи, трудитися в церкви не хочют, толко комедии строяти играют»; та у цьому ж листі: «игрцы, скоморохи албо машкарники» стоять в одномуряду з найманцями, розбійниками, вовками, псами і чародіями 13 .Невдовзі у Пролозі п’єси Г. Кониського «Воскресеніє мертвих» (1746) з’яв ляється по хідне від комедії слово комік: «А коміков свойственна должность сице-12Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. — М., 1971. — Т. 3. — С. 566.13Вишенський І. Послання до Домнікії // Українська література XIV–XVI ст. Апокрифи. Агіографія.Паломн. твори. Переклад. повісті. Поет. твори. — К., 1988. — С. 372.12