Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ПЕРЕДМОВАняття до умов національної сценічної практики. Адже всі наведені вище термінина літеру «A» дотичні не лише до польського, але й до загальноєвропейськоготеатрального лексикону; а відтак значення словника національного театру виходитьза межі, визначені його назвою. Хоча авторка цієї праці надзвичайно переконливоподолала названі проблеми, ілюструючи кожен з термінів прикладамиз історії саме польської сцени, видання яскраво продемонструвало прикмету,наявну в усіх «локальних» словниках, а са ме: нелегітимність термінологічнихобмежень певної національної школи щодо явищ театру загальноєвропейськогозразка. Натомість цей принцип стає ефективним у разі його застосуваннядо явищ хоча б відносно замкнених театральних культур (театр Кабукі, Ноо,«чорний театр» тощо). Адже жодне помітне театральне явище не може бути локалізованенадто жорстко у просторі й часі (у даному разі — в умовах саме польськоїтеат раль ної культури); зазвичай воно має тенденцію до експансії (а надтоу сьогоднішньому глобалізованому світі); за необхідності воно трансформується,проходить етапи якихось мутацій тощо. До таких перетворень, уважно відстеженихавторкою, належить, зокрема, ґенеза театральної режисури. Не заперечуючипоширеної точки зору про те, що режисура — витвір ХІХ ст., дослідницяподає короткий нарис історії професії від початку, з часів античності, і навітьвказує прізвище першого відомого польського режисера, постановника«ludicium Paridis» 1522 року у Вавелі. А далі стаття «Stanisław z Łowicza» починаєтьсязі слів: «pierwszy w Polsce reżyser znany z imienia In sce ni zo wał1522 sztuke…» Надзвичайно цінним складником цього видання є історико-етимологічнийаспект термінології. Так, у статті «Актор» подано історичні відомостіщодо появи у Польщі термінів, у яких віддзеркалюється діяльність актора: йокулятор(1235), кугляр (1424), шпільман (1424), престижітатор (1489), грач (1588),блазень (1532) та ін.У 2004 р. видавництво «Penguin Book» видало ще один «Словник театру» 71 .На відміну від свого попередника, неодноразово перевиданого «Словника театру»Джона Рассела Тейлора («Dictionary of the theatre», 1966, 1970, 1974, 1993),нове видання охоплює понад п’ять тисяч коротких, у кілька рядків, статей різнихжанрів. Це переважно інформація про авторство, час написання п’єс, діяльністьсценічних діячів тощо. Окремі, інколи рідкісні історичні й теоретичні терміни,вкраплені у видання (abele spelen, act, act drop, actor, agon, amateur theatre, Theatreof the absurd та ін.), відзначаються чіткістю дефініцій.У 2005 р. з’являється новий, надзвичайно перспективний тип довідника: «Ключовіконцепти у драмі й видовищі» 72 . Особливість цього видання зумовлена тим,що терміни подаються не суцільно за абеткою, а за тематичними блоками: термінитекстуальні, видовищні, виробничі (постановочні), сценічні і критичні. Так,71The Penguin Dictionary of the Theatre by Jonathan Law. — Penguin Book, 2004.72Pickering, Keneth. Key Concepts in Drama and Performance. — Palgrave Macmillan, 2005.30