Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ТЕАТР ЯРМАРКОВИЙВодночас історія ярмаркових театрів — це історія винахідливої юридичної боротьбиз абсолютистською бюрократією і законодавством.Коли театр «Comédie Fran caise», маючи монопольне право на влаштуваннявистав, повів боротьбу проти ярмаркового театру і 1707 р. майже досяг своєїмети (ярмарковим театрам було заборонено використовувати діалог), ці театристворили п’єси‐монологи, в яких монологи йшли один за одним, причому колиодин виконавець з’являвся на сцені, інший її залишав. Проте Французька Комедіяне зупинила свого наступу і домоглася постанови про знесення ярмарковихтеатрів і спалення їхніх декорацій. Та за вісім днів по тому ярмаркові театри буловідбудовано, а декорації створено ще кращі, ніж попередні. Тоді римляни, як називали«Comédie Fran caise», знов поскаржилися королю, і в результаті ярмарковимтеатрам було дозволено виставляти лише пантомімно‐акробатичні видовища(фр. pantomime dialoguée — пантомімічні діалоги) і заборонено виставлятивистави з живим словом. У відповідь ярмаркові актори створили новий жанр —п’єси у написах (кожен актор, виходячи на сцену, діставав з кишені сувій паперу,на якому було написано великими літерами його роль; по ходу п’єси він дістававнеобхідний сувій, розгортав його і показував глядачам, щоб ті змогли прочитатийого, після чого пантомімою розігрував те, про що йшлося в тексті; інколи акторине промовляли слова ролі, а співали).Але проти ярмаркового театру повстала також Королівська музична академія,привілейована оперна сцена, що єдина мала право виконувати музичні твори у Парижі.Однак і це не зупинило акторів. Оркестр виконував якусь популярну мелодію,актор тримав у руках текст куплету, а спеціально розсаджені серед публіки людипочинали виспівувати слова ролі на відомий мотив. Оскільки співали не на сцені,а в залі для глядачів, поліція не мала підстав для втручання і заборон вистав.Уся ця складна юридична історія дала поштовх для становлення жанру комічноїопери.П’єси, що демонструвалися на сценах ярмаркових театрів відзначалися непристойністю,проте саме це й збирало на них знать, котра оту саму непристойністькритикувала.Нарешті, коли вже здавалося, що кількість утисків перевищила можливості ярмарковихтеатрів, у 1719 р. вони припинили свою діяльність, але лише тимчасово— для того, щоб у 1721 р. поновити свої виступи.В основному документі з історії ярмаркових театрів — поліційних протоколах— зафіксовано, що сцени ярмаркових театрів було обладнано підйомнимизавісами, вони освітлювалися люстрами й обставлялися декораціями, що змінювалисяпо ходу дії. Оркестри налічували до вісімнадцяти музикантів.Ярмарковий театр відомий також в Україні. Так, у містечку Кам’янці‐Струмиловій(нині Кам’янка‐Бузька на Львівщині) 29 серпня 1619 р., саме під часу ярмарку виставленопольську містерію «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоана Хрес-719