Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ПЕРЕДМОВАатру», що й обумовило «включення до структури словника низки статей, змістяких для істинного шанувальника сценічного мистецтва може здатися очевидним».Орієнтація на масового читача визначила й спрямованість видання на висвітленнятеатральних універсалій за такими тематичними блоками: акторськамайстерність, теат раль на режисура, драматургія, оформлення спектаклюта сценічні ефекти, театральні напрями, форми і жанри, теат ральна критикаі теат ро знав ст во, театральна естетика, театральна аудиторія, організаціятеат рального процесу, устрій театру, носії театральної інформації, театральнівидання, організації, премії, фестивалі, центри і театральна освіта. Незважаючина, здавалося б, традиційний підхід у формуванні основних руб рик, цю працю можнаохарактеризувати як провокативну: адже, ви світ лю ючи практику здебільшогозарубіжного теат ру, автори водночас публікують низку нетрадиційних для сценічноїпрактики понять: автентичність, арго сценічне, арт-хаус театральний, біологічнатеорія, благопристойність, гіпербола сценічна, досвід сценічний, драйв, екстаз,епатаж, еротика сценічна, інша реальність, калька, концепт театральний,легенда театральна, нігілізм театральний, новояз театральний, привабливість,псевдонім сценічний, резервування, симулякр, симуляція, синергізм театральний,театр історичний, театр ораторської майстерності, тотальність театральна,універсалізм виконавський, універсалії те атральні, функції театру, художнійтеатральний образ, центристський при йом, читач театрального тексту, чоста ін. Крім того, ряд термінів у цьому виданні дістав нетрадиційне тлумачення («відомимизасновниками єврейської естетики були Макс Райнгардт і Всеволод Мейєрхольд»;«наукові комедії»; «наскрізна дія — одна з генеральних цілей спектаклю,що сприяє підтримці гля дацького інтересу до нього» та ін.).Перелічені видання свідчать про існування потреби у створенні довідниківз усіх галузей мистецтвознавства і зокрема словників (саме багатьох, а не одногословника) театральних термінів — як загальних, так і профільних, які б охоплювалирізні галузі й історичні періоди театру, мистецькі професії тощо. Адже безтермінології неможливі ні теорія, ні історія, ні практика, позаяк у термінологіївіддзеркалюється методологія професії, світ цілої галузі знань, систематизованийі зафіксований у термінах і зв’язках між ними (як зауважив Жак ле Гофф, «історіяслів — це також історія»; цими самими ідеями пройняті праці «Історія понятьяк філософія» Г.-Г. Гадамера, «Історія шести понять» В. Татаркевича 95 , «Світяк книга» Ганса Блюменберга 96 тощо). Зрештою, зауважував Вітгенштайн, «межімоєї мови означають межі мого світу» 97 , отже й межі нашого розуміння театрувизначені фаховим словником — струнким, точним і системним або ж плутаним,приблизним і хаотичним.95Татаркевич, Владислав. Історія шести понять. — К., 2001.96Блюменберг, Ганс. Світ як книга. — К., 2005.97Вітгенштайн, Людвіг. Tractatus Logi co-Phi lo sophicus. — К., 1995. — С. 71.40