Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

лексиконЕКСИКОНАБОНЕМЕНТ ТЕАТРАЛЬНИЙ (фр. abon nement, l’abonnement — плата впе ред,передплата; англ. season ticket; ісп. abono de temporada; пол. abo na ment) — у театріXVII ст. — документ, який дає право абонентам (особам, які користуютьсяабонементом) на користування заздалегідь визначеним місцем у театрі впродовжпевного періоду (театрального сезону); один зі способів інвестування театру,залучення на вистави глядача й активізації відвідання театру постійною публікою. Вперше абонементи на місця у ложах з’явилися в Італії наприкінці XVІІ ст.(спочатку тільки в опері). Впровадження абонементної системи дало змогу постановникамзбільшити витрати на вистави (декорації, костюми тощо). Особи,які орендували театральні ложі, мали право розпоряджатися ними на власнийрозсуд. У XVІІІ ст. з’явилися абонементи і на окремі крісла (місця) у партері.Особливу форму система абонементів дістала в Німеччині й Австрії, де абонементипризначалися (зазвичай на сезон) для придворної знаті. Так, під час роботиГете у Ваймарському придворному театрі на кожній виставі були присутнімиблизько півтисячі глядачів, більша частина яких була власниками абонементів.У Франції, як повідомляє «Ілюстрований історичний словник театру» (1885),або нементи зазвичай продавалися на вівторок, причому в опері крісла в партеріабонували ті шанувальники мистецтва, які, за словами автора Словника, полюбляли споглядати лише спідниці танцівниць і залишали залу одразу ж післязавершення балету. Ясна річ, що смак абонентів, своєрідних пайовиків театру,не міг не вплинути на мистецьку політику театру.У Російській імперії абонементи були впроваджені одночасно з появоюу XVІІІ ст. перших професійних театрів, однак словники фіксують слово абонементлише з початку ХІХ ст. (абонировать — О. Пушкін «Мои замечания об русскомтеатре», 1820), адже раніше вживалося слово крісла (тобто місця передтодішнім партером, де глядачі стояли). Так, 1800 року дирекція імператорськихтеатрів пропонувала надавати кращі місця дворянським абонементам і «в рассуждениепродажи кресел» намагатися продавати крісла таким чином, щобперші ряди були зайняті «полными генералами» (жінки у крісла не допускалися,їм дозволялося відвідуватися лише ложі). У Польщі абонементи відомі з 1780-х рр.У нарисі «Історія театру у Харкові» (1841) Г. Квітка-Основ’яненко пише провлаштування театральних вистав 1787 року: «Двенадцать лож были абонированы53