Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ДРАМА ВЕЛИКОДНЯпереносив частинки хреста із Латеранської церкви «Святого Хреста в Єрусалимі».Ця Служба завершувалася урочистою молитвою.У VІІІ ст. літургію Страсної п’ятниці перейняла франкська Церква, і відправаз причастям розвинулася до mіssa praesanctіfіcatorumu. У німецькомовному середовищісформувалася відправа з драматичними елементами — «чин Воскресіння»,що складався з піднесення зображення Воскресіння, під час якого зі «святогогробу», як знак наслідування мироносиць (vіsіtatіo sepulchrі), виймали хрестабо святі дари. Зі звичаїв Квітної неділі чи з обряду посвячення церков у пізньомусередньовіччі ввійшов до відправи обряд Tollіteportas — як відображення перемоги,яку Ісус здобув над дияволом при сходженні до Пекла.На початку ІХ ст. Великодня процесія із ченців, дворян і «змішаного люду»(mіxtus populus) послідовно обходила три святилища, а подальше розширеннялітургійного співу й доповнення його тропами, тобто новими неканонічнимитекстами, дало поштовх для появи у Х ст. теат раль них елементів — уперше їх застосувавтворець Великоднього тропу Туо тіло.З антифонів (співочих діалогів півхору) постав діалогізований переказ євангельськогосюжету (тропи), присвячений похованню й Воскресінню Христа (дослідникивисловлюють припущення, що саме від слова тропи походить назваtro bador — трубадур, тобто той, хто винаходить тропи).З переказу євангельського сюжету походить і перша Великодня гра — сценатрьох Марій, що прийшли до Гробу Господнього. Ролі Ісуса й основ них апостоліввиконували священнослужителі, а для інших ролей наймалися комедіантита мандрівні актори — clerіcі vagantes. Десь у XІV ст. для визначення цих обрядовихдійств з’являються відповідні назви: Великодні ігри (лат. Ludus paschalіs;нім. Osterspіel, ігри Страстей Господніх), Пасії (Passіo, Раssіоn — Страсті, Страждання),Ordo (лат., священні тексти, священнодійства) та ін.В одному з перших відомих Великодніх тропів сцена Воскресіння виконуваласятаким чином. Між трьома Маріями — Марією Магдалиною, Марією Саломеєюй Марією Клеоповою, матір’ю Якова, — та ангелами, що їх зустрічали, відбувавсядіалог: «Кого ви шукаєте в могилі, християни?» — «Ісу са з Назарета, розп’ятогона хресті, небесні ангели». — «Його тут нема, Він воскрес, несіть благу вість,що Він устав із труни». Ця сцена вже потребувала певної партитури, жести якоїчерпалися з найдавнішого церковного ритуалу, що мав чіткий і жорстко визначенийряд алегоричних дій, відомих ще з VІІІ ст.: поклоніння хрестові (Adoratіo crucіs)у Страсну п’ятницю; положення хреста (Deposіtіo crucіs, відомо з ІX ст.); підняттяхреста (Elevatіo crucіs); наступного після Великодня дня (що символізувало годинуВоскресіння) й відвідання жінками‐мироносицями Труни Христової (Vіsіtatіo).Від Х ст. відомі й звернені до виконавців Великодніх ігор режисерські вказівки,що визначали особливості їхнього виконання. Серед співу та промов з розміщеноїпід вівтарем домовини виймали хрест, покладений туди у велику п’ятницю,182