Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ТЕАТР ПОЛІТИЧНИЙОкреслені етапи, а відповідно й типи політичного театру загалом мають атавістичнийхарактер, адже спираються не лише на замовлення, сформульовані «рекламодавцем»,а й на найпримітивніші очікування глядача. Суть цих очікуваньпов’язана передусім із прагненням структурувати світ у вигляді альтернативнихпар — чужих» і своїх. Спираючись на отриману таким чином систему протиставлень— двох культур і мистецтв (буржуазного і народного, прогресивного і реакційного,реалістичного й антиреалістичного, сакрального і профанного, авангардовогоі ретро градного, масового й елітарного, політичного і достеменного,ангажованого і вільного), ми реалізуємо наше підсвідоме, напівінфантильне прагненнязібрати докупи все приємне й солодке і протиставити його гіркому. Такаоперація істотно полегшує життя і навіть доволі достовірно імітує осмисленняявищ культури, однак не наближає до істини, а навпаки — віддаляє від неї. Віддаляєчерез існування низки узгоджених і взаємозамінних понять, де кожна ланкає лише двійником попередньої і тому легко замінює іншу: позитивне заступаємісце прогресивного, реалістичного, сакрального, передового, прекрасного…,доки не перетворюється на протиставлення двох зручних для маніпулюванняслів, які мають надлишкове значення: гарне і погане, зміст яких, у свою чергу, визначаєтьсялише панівними теоретичними або політичними доктринами, ситуативнимичинниками або власними смаковими уподобаннями.Цьому атавістичному способові описування світу притаманне уявлення прогарну народну владу, що дбає про народ і протиставлення її владі поганій. Алесвіт — суперечливий, і вписати його в якусь жорстку систему уявлень можналише заплющивши очі на те, що видається нам зайвим і випадковим. Принаймніу другій половині ХХ століття це вже, здається, стало зрозумілим майже для всіх.Істотно змінилося й уявлення про сам об’єкт політичного театру — владута її потенційні можливості стати народною, справедливою тощо. Відтак і вислівТ. Моммзена («влада — найкраще видовище») вже не сприймається як метафораі в кожній добі дослідники відстежують не боротьбу гарних із поганими, а лишесценарії влади. Сукупність видовищ, які здійснюються за цими сценаріями, утворюємайже безмежний Політичний Театр — Великий Театр Влади, ігри якої окреслюютьсяне лише у головних державних дійствах, що виставляються на першихсценах держави, а й у театральності доби, спрямованої на творення її, влади, образу.Звідси постає й поняття шоу‐влади (show power), що, створюючи свій власнийобраз, спирається на систему видовищ, які влаштовуються або принаймніпідтримуються нею ж. Саме з цією метою правителі починають створювати длясебе унаочнені у видовищах біографії і легенди, тобто все те, що Жорж Баландьєназиває маніпулюванням генеалогіями. Звідси — культ шляхетних предків та ін.;звідси ж — активний процес творення у публічному і побутовому житті жанрівповедінки, її сюжетів і нових життєвих амплуа; звідси ж — традиція привласненняминулого.650