Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

РЕПЛІКА— світлова репетиція — уточнення і розробка світлової партитури спектаклюбез участі акторів;— прогонна чорнова репетиція — т. зв. пекельна репетиція, на якій усі компонентивистави — світло, музика, декорації, костюми, актори тощо вперше зводятьсяразом (під час прогонної репетиції вистава уперше вибудовується як ціле);— чиста генеральна репетиція (англ. dress‐rehearsal) — показ готової виставиз усіма компонентами режисе ро ві‐по ста новникові.За 15–20 вистав після прем’єри здійснюються контрольно‐ко рек тур ні репетиції,від яких, утім, мало користі.У разі необхідності ввести нового виконавця у виставу здійснюють ввідну репетицію(ввід).Репетиційна робота може будуватися за хронологічним принципом (ко ли п’єсарепетирується послідовно, сцена за сценою, акт за актом) або за принципом вузловихсцен (коли спочатку репетируються найважливіші сцени, які дають камертонвиставі). Є. Вахтангов рекомендував починати репетиції саме з вузлових сцен.Пітер Брук вважає, що перші репетиції мають передусім теоретичне завдання,тому краще проводити їх у невимушеній обстановці: у барі, за столом, із легкоюзакускою.У процесі здійснення репетиційної роботи режисер застосовує такі методи: режисерськийпоказ, підказ і режисерське пояснення.Публічні репетиції впроваджені в англійському театрі XVIII ст.; у режисерськомутеатрі такі репетиції відродив Макс Райнгардт; 25 квітня 1936 р. вперше влаштованопублічну репетицію‐урок Вс. Мейєрхольда; у вступному слові до репетиціївін виголосив: «Я хочу започаткувати публічні репетиції. Мета цього починання— об’єднати московських акторів».Ще один метод репетиційної роботи — розводка (власне, розстановка дійовихосіб на сцені), до якої режисер змушений вдаватися за відсутності можливостідля повноцінних репетицій.У практиці українського театру обидва слова — репетиція і проба — вживаютьсяяк синоніми, хоча мають різні відтінки (французьке репетиція означає повторення,а німецьке проба — приміряння, випробування, перевірка, дослід). ►СЦЕНАРІУСРЕПЛІКА (італ. replica, від лат. replico — заперечую; фр. replique; англ. cue, rep ly,нім. Stichwort, Replik, ісп. replica) — елемент сценічного діалогу; окреме висловлюванняперсонажа (актора) у відповідь на слова партнера. Реп лікою називаєтьсятакож остання фраза (або частина фра зи) сценічного персонажа, за якою йдетекст іншої дійової особи. Різновидом репліки є апарт — слова персонажа, зверненідо глядача. ► АПАРТ, монологРЕПРЕЗЕНТАЦІЯ (від лат. repraesentatio — наочне зображення, англ. repre sentation,фр. représentation, ісп. repre sen ta ci ón, пол. repre zentacja; рос. представле­436