Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

АКТОРвиконувані жінками, мали досить специфічний характер — це були статеві актита сцени смерті. Мім був єдиним сценічним жанром, у виконанні якого жінки моглибрати участь. Так, в історії залишилося ім’я міми Арбускули, яка мала дуже високіприбутки; так само міма Діонісія, яка за свої танці отримувала двісті тисяч сестерціїв;відомі також імена мім Терції й Оригіни. Після падіння Римської імперії жінкана тривалий час залишає сцену, щоб повернутися на неї лише наприкінці XVІ ст.Попри високий державний статус різноманітних громадських ігор, актори,як і інші торговці власним тілом, вважалися «заплямованими», і шлюб із ними заборонявся.Інколи римських акторів називали параситами, тобто співтрапезниками,чи параситами Аполлона.Усупереч презирливому ставленню до митців, які заробляли собі на шматокхліба складаючи тексти для народних свят, пишучи епіталами й епітафії для знатнихгромадян, римський сенат у ІІІ ст. до н. е. подарував скрибам (письменникам)і гістріонам (акторам) право зібрань і спільних відправ у храмі Мінервина Авентинському пагорбі, що можна вважати наступним, після синодів технітів,кроком у створенні мистецьких професіональних спілок.Спочатку акторами у Римі були раби та вільновідпущеники, які об’єд ну ва ли сяв особливі трупи Grех та Саtеrvа. Їх очолював директор (Duх Grеgіs), або провіднийак тор (Асtоr Рrіmаrum Раrtіum, який за плату влаштовував вистави), чи Desіgnator(Dіs sіg na tor) — розпорядник видовищ, від громадських ігор до поховань.Статус акторів був дуже низьким, і вони перебували під постійним поліційнимконтролем, однак найталановитіші з них — трагік Езоп, комік Росцій — отримувалипонад двісті тисяч сестерціїв за один виступ. Актор Росцій за десять роківзаробив шість мільйонів сестерціїв, а трагік Езоп залишив після себе двадцятьмільйонів сестерціїв. Пантомімісти купували будинки, на їхню честь споруджувалистатуї та пам’ятники, їх нагороджували почесним громадянством; і наврядчи було у Римі заняття вигідніше від ремесла актора чи танцівниці. За образу, нанесенуйого улюбленому акторові пантоміми, імператор Траян відправив у засланняЮвенала. Навіть тоді, коли в Римі виникла загроза нестачі продовольстваі з міста було вислано всіх чужоземців і представників науки, мімічних актриста їхніх слуг не чіпали; залишено були також тисячі танцівниць із музикантамита хормейстерами.Про опікування держави індустрією видовищ свідчить і той факт, що за часівІмперії у школах поряд з риторикою починається вивчення героїчної музикипід керівництвом musіcus, а також декламації й жестикуляції — під наглядомcomoedus.Ці зміни започатковано під час правління імператора Августа. Якщо ранішеакторів можна було карати де завгодно, то за часів Божественного Августа їх дозволялосякарати лише у театрі, під час вистави, — а не тоді, коли це комусь заманеться,як це відбувалося за старим законом. Сам Август подав приклад, як це ро-76