Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

КАРНАВАЛХоча думка про те, що карнавал — це «народне свято, не по в’я зане з цер ковнимиобрядами», доволі поширена у фольклористиці й мистец тво знав стві, протечас проведення свята визначається за церковним календарем — він відраховуєтьсявід Великодня (за 64 дні до Великодня). Карнавал — це святковий часвід Богоявлення або Свята Трьох Царів (Epіphanіa) до по чатку Великого Посту.Отже, карнавал залежний від християнського кален даря. Концепція ж М. Бахтіна,який, відштовхнувшись від ленінської ідеї про боротьбу двох культур, усюсуть карнавалу змушений був звести до опозиції народного духу церковно‐державномуофіціозові й представив рад ше утопійну міфологію карнавалу й сміховоїкультури, аніж теорію й історію, сьогодні доволі критично сприймає європейськафольк ло рис тика й мистецтвознавство. Приміром, представники німецькоїшколи фольк ло рис ти ки переконливо обґрунтовують ґенезу карнавалуз літургії й відкидають наявність у карнавалі дохристиянсько‐германських коренів,вважаючи, що «до хри сти ян ська концепція», виведена з історичної міфологіїXІX ст., дістала по ширен ня лише завдяки підтримці нацистів.Карнавал залежний від християнства і в іншому аспекті. Адже відомо, що деякіримські папи були не лише шанувальниками, а й патронами карнавалу. Так, активноюпідтримкою карнавалу відзначився Павло ІІ, який примусив євреїв сплачуватиподаток у 1130 золотих флоринів (із цієї суми тридцять — символічно доданіна згадку про Юду), що й призначалися на карнавальні розваги. Значну частинукарнавальних витрат покривала папська скарбниця. Перше повідомленняпро карнавал у Нормандії датоване 1091 роком, а вже у ХІІ ст. карнавал відбуваєтьсяй в Італії. У цей самий час, на думку сучасних дослідників, утворилися «класичніформи» карнавалу. «Один з найдавніших описів карнавалу, що зберігсядо нашого часу, — писав Михайло Бахтін, — подає у формі містичного баченняПекла. Нормандський історик ХІ ст. Ордерик Вітал змальовує бачення якогосьсвященика Гошеліна, який першого січня, вертаючись вночі від хворого, бачиввійсько, що посувається пустельною дорогою під проводом Ерлекіна (він посідаводне з найзначніших місць у середньовічній пекельній ієрархії — О. К.).Само го Ерлекіна зображено у вигляді велетня, озброєного величезною палицею(фігура його нагадує Геракла). Військо, яке він веде, вельми строкате: попередуйдуть люди, вдягнені у звірячі шкіри, потім ідуть люди, що несуть п’ятдесят гробів,на гробах сидять маленькі чоловічки з великими головами та великими кошикамив руках. Потім ідуть двоє ефіопів з дибою, на якій чорт налигає чоловіка,встромляючи в нього вогняні шпори. Далі йде велика кількість жінок: вони їдутьверхи на конях, весь час підстрибуючи на сідлах, оздоблених розпеченими цвяхами;жінки весь час підскакують і знову падають на цвяхи».У Венеції свята, що передували карнавалові, відомі з XІІ ст., а з 1296 р. спеціальнимдекретом переддень Великого посту був оголошений святом, до структуриякого увійшли процесії, різноманітні ігри, спортивні змагання, маски тощо.267