Роздатковий матеріал

У цей час використовується широке коло інструментів розвиткуінноваційної інфраструктури. Передбачається подальше їхнє вдосконалюваннята використання нових інструментів, адекватних сучасним умовам.До їхнього числа відноситься:– створення організаційних елементів інноваційної інфраструктури:центрів трансферу технологій за участю державних наукових центрів, вищихнавчальних закладів, академічних і галузевих інститутів, техніковпроваджувальнихзон, системи фондів початкового фінансування інноваційнихпроектів. Особливістю подальшої роботи зі створення центрів трансферутехнологій повинно стати відпрацьовування механізмів партнерства держави табізнесу, що дозволяють забезпечити передачу в підприємницьке середовищерезультатів науково-технічної діяльності, створених за участю коштівдержавного бюджету, для введення їх у господарський обіг шляхом створеннята розвитку високотехнологічних інноваційних підприємств;– розробка системи стимулів і мотивацій для учасників інноваційногопроцесу, орієнтованих на створення високотехнологічної продукції. Це зажадаєвдосконалення системи оподатковування відносно авторів і розроблювачівтехнологій, митного і тарифного регулювання відносно підприємств, якістворюють і використають науково-технічні результати у своємугосподарському обігу, розширення практики надання грантів на стадії, щопередує комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, стимулюваннярозвитку інститутів кредитування й структур страхування інноваційних ризиків.Нові інструменти стимулювання інноваційної діяльності і подальшеїхнє вдосконалювання дозволять завершити будівництво національноїінноваційної системи, створять «критичну масу», необхідну для забезпеченняструктурного переходу української економіки в напрямку наукомісткихвисокотехнологічних секторів ринку.Реалізація механізму державних цільових програм повинна сприятиконцентрації коштів державного бюджету та позабюджетних джерел нафінансуванні як наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок, такі на освоєнні їхніх результатів у промисловому виробництві для рішеннянауково-практичних завдань відповідно до вибраних стратегічних національнихпріоритетів.Таким чином, досвід останніх років показує, що створення інструментівреалізації проектів і програм у логіку «технологічних коридорів» (дослідження ірозробки – створення і комерціалізація технологій – модернізації промисловоговиробництва – експансія на ринку) дозволяє істотно підвищитиконкурентоспроможність створюваної продукції і послуг, а отже, і обсягїхньої реалізації, та наростити зацікавленість науковців і виробників увпровадженні наукових розробок. Саме підвищення конкурентоспроможностітоварів і послуг, вироблених у рамках підтримуваних державою проектіві програм, і відповідно, обсягів їхніх продажів, доцільно розглядати якнайважливіший індикатор ефективності витрат державних коштів.