Роздатковий матеріал

продукцію; нові вимоги до кваліфікації та рівня освіти, постійне звуження сферизастосування некваліфікованої праці; зростання важливості управлінськихфункцій (менеджменту) під час реалізації проектів; інтеграція функційінформаційного забезпечення, навчання та управління; велике значеннялокальної інноваційної діяльності; зміна характеру інвестицій, колинематеріальні активи відіграють все більшу роль на противагу матеріальним.В умовах сьогоднішньої економічної конкуренції домінуючі позиціїналежать саме такого роду «економікам знань», де виробництво переважноґрунтується на використанні інтелектуальних ресурсів та інформації й часткатакого виробництва продовжує зростати.У цьому контексті переважно традиційна українська економічна модель,що працює в основному за екстенсивним принципом «заповнення» наявнихвиробничих потужностей, на системному рівні не здатна мобільномодернізуватися та реагувати на зміни зовнішньоекономічної кон’юнктури, не єдостатньо конкурентоспроможною. Наука та освіта залишаються в Україніпериферійною продуктивною силою, більша частина ВВП держави формуєтьсясировинними, енерговитратними та екологічно небезпечними виробництвами.Нині цілком реальною є загроза маргіналізації нашої економіки, відсування її напериферію світової економічної системи і перетворення України на залежного«донора» розвинутих країн.Вихід бачиться у переході до інноваційної моделі розвитку вітчизняноїекономіки, основою якого є широка опора на інтелектуальні ресурси суспільствата оптимізацію наукової системи. Забезпечення швидкого прогресу на цьомунапрямі, таким чином, має стати пріоритетом для держави не лише з точки зоруповноцінного гуманітарного розвитку людини та суспільства, а й з міркуваньнаціональної безпеки. Між тим, якщо у другій половині 90-х років експертистверджували лише про нерозвиненість ринкових механізмів забезпеченняінтелектуальної діяльності та передкризовий стан української науки, то нині, уконтексті змін, що відбулися в нашому суспільстві останніми роками, є вагоміпідстави говорити про нагальну необхідність суттєвого перегляду всієї системидержавного регулювання та законодавчо-правового забезпеченняінтелектуальної діяльності українського суспільства.Основними підставами для цього є: низька ефективність (неадекватністьпотребам суспільно–економічного розвитку України) системи державногоуправління розвитком інтелектуальних ресурсів суспільства та організаціїнаукової діяльності; проблеми кадрового забезпечення, а саме негативніпоказники інтелектуальної міграції («відплив мізків») як за межі держави, так ідо інших сфер діяльності через відсутність державних стратегій розвиткуінтелектуальних ресурсів; розпорошеність інтелектуальних ресурсів суспільства,традиційність інституціонально-організаційної діяльності наукових установ;нераціональне та неефективне використання здобутків, не стимульований попит,відтак, консервація перспективних та репродукція традиційних результатівфундаментальних досліджень та розробок; низький рівень інформатизації,